Порядок спадкування права на вклад у банках (фінансових установах) регулюється нормами ст. 1228 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1228 Цивільного кодексу України, вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
Порядок складання заповітів регулюється нормами ст. 1233-1257 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 3 ст. 1247 Цивільного кодексу України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251-1252 Цивільного кодексу України. Перелік зазначених осіб не містить в собі посадових та службових осіб банків. Отже, останні не мають права посвідчувати заповіти щодо прав на вклади у банках.
Водночас це не виключає можливості вчинення вкладником розпорядження банку щодо права на вклад на випадок смерті (заповідальне розпорядження).
Якщо заповіт складено після того, як було зроблено розпорядження банку (фінансовій установі), то він повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.
Якщо розпорядження складено пізніше заповіту, то воно повністю, коли заповіт зроблено лише на вклад, або частково скасовує останній. У разі відсутності заповіту вклад спадкується за зробленим вкладником розпорядженням.
У випадку відсутності заповіту або заповідального розпорядження щодо права на вклад у банках на випадок смерті вкладника вклад спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом.
Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження. Це означає, що право на частину вкладу можуть отримати й спадкоємці за правом на обов’язкову частку, навіть якщо існує заповіт та зроблене вкладником розпорядження банку.
34 (219) 20/08/2009
Л. М. Роженко, Державний нотаріус Першої кременчуцької державної нотконтори
Акценти: порядок составления завещания 
