На календарі – останній місяць року. З ним пов’язано чимало народних свят. У грудні молодь збиралася на вечорниці, дівчата ворожили на судженого та пригощали хлопців «пірхунами».
Тамара Риженко з с. Набережне, що на Глобинщині, пригадує, як відзначали день апостола Андрія, котрий припадає на 13 грудня. Вона говорить, що цього дня жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. А дівчата після заходу сонця ворожили. Вони випікали коржики чи вареники і розкладали їх на лавці. Потім впускали собаку і спостерігали: чий коржик він з’їсть, та дівчина першою вийде заміж. А якщо надкусить і залишить, дівчину можуть спіткати невдачі. Коли ж пес хапав борошняний виріб і біг у закуток чи до дверей, дівчина знайде кохання в чужому селі. Щоб дізнатись ім’я судженого, дівоча юрба виходила на вулицю і запитувала у першого зустрічного чоловіка, як його звуть.
Ще один цікавий і сьогодні дещо забутий обряд виглядав так: дівчата роззувались і ставили свої чобітки один поперед одного біля вікна, а потім по черзі переставляли до дверей. Чиє взуття першим стане на поріг, та дівчина незабаром вийде заміж. Юнки вважали, що від долі не втечеш. Ще вони заносили оберемок дров і перекладали по черзі аж до останнього, примовляючи: «Молодець, удівець». Останнє поліно означало, за кого судилося дівчині вийти заміж.
У день мучениці Варвари дівчата теж передбачали свою долю. Цього дня вони брали вишневі гілочки і ставили у воду. Якщо гілочка розквітала на Різдво, це віщувало про швидкий шлюб. Але бажано, щоб вишнева гілочка була з чужого саду. Тамара Риженко розповідає, що на Варвару традиційно дівчата готували вареники з маком чи сиром. Проте серед них обов’язково мав бути й «пірхун» – вареник, заправлений сухим борошном. Пригощаючи хлопців, спостерігали, хто надкусить такий вареник. Тоді з невдахи жартували та тривалий час дражнили «пірхуном».
50 (287) 09/12/2010
Віта КОНОВАЛЕНКО
Акценти: народные обычаи, приметы Украины, Кременчуг
