Дешевий бензин якісним не буває

Обираючи дешеве пальне, варто бути готовими до того, що буквально після третього заправляння авто доведеться завернути на СТО й викласти пристойну суму за прочистку паливної апаратури та заміну деталей. Спеціалісти кажуть, нафтопереробні заводи не винні, «лівим» бензин стає безпосередньо на нафтобазах і заправках.

Для того, щоб зорієнтувати читача у ситуації на українському ринку пального та небезпеці, яка може підстерігати на автозаправках з недобросовісними працівниками, ми розпочинаємо цикл матеріалів на тему «Ринок пального».

Два ДСТУ розв’язують руки

По-перше, треба зрозуміти, що пальне не дуже високого ґатунку продавати на заправках дозволено майже законодавчо. Наразі в Україні діють два паливних ДСТУ. Більш давній із стандартів був ухвалений у 2001 р. – ДСТУ 4063-2001. Новий же стандарт був розроблений і набрав чинності у 2007 р. – ДСТУ 4839:2007. Цей стандарт відповідає європейському EN 228:2004 і більш відомий нам, як «Євро-4». Це позначення свідчить про те, що пальне відповідає певним екологічним нормам якості.

Природно, що запровадження нового ДСТУ мало б перекреслити старий стандарт. Але у нашій країні можливі й не такі дива. Через те, що у 2007 р. далеко не всі нафтопереробні заводи могли виготовляти пальне, яке відповідало б ДСТУ-2007, в Україні визнали недоцільним скасування попереднього ДСТУ-2001. І навіть ті, хто був готовий до введення нового стандарту, не квапляться щось змінювати. Виробництво дуже дороге. Подвійні стандарти прослужать ще рік. І, мабуть, дозволять добряче нажитися власникам деяких АЗС на наших машинках.

АЗС по-українськи

Автомобільний соціальний портал «AutoVisio» відібрав понад 500 проб пального у різних містах України для незалежної перевірки. Під приціл потрапили АЗС Київської, Дніпропетровської та Запорізької областей. Перевіряли всіх, без винятку, на відповідність пального ДСТУ-2001. Наголос робився на відповідність октановому числу, складу бензолу (не більше 5% від маси пального), наявності ароматичних вуглеводнів (не більше 53% від маси пального).

Висновок: крупні гравці паливного ринка поводяться більш-менш пристойно. Показники на відомих мережевих заправках здебільшого відповідають нормам.

Проби бензину, взяті на АЗС-одиначках, вимогам ДСТУ-2001 відповідали на 50%. Траплявся і відверто «брудний» бензин. На двох столичних АЗС пальне нагадувало найстрашнішу отруту. На одній з них кількість бензолу як в А-95, так і в А-92 втричі перевищувала норми. На іншій заправці кількість бензолу у «п’ятому» бензині була в 7 разів більша за потрібну, а у «другому» та фірмовому – у чотири рази.

Нагадаємо, що порушення норм вмісту бензолу призводить до швидкої руйнації каталізатора. Більше того, при вдиханні бензолу збільшується ймовірність захворювання на рак крові та анемію.

На АЗС Запоріжжя також грішать бензином із дуже великим вмістом бензолу. На одній із заправок показники бензолу перевищували норму в 10 разів. І це як у бензині марки А-92, так і у фірмовому під назвою «Преміум». Ароматичних вуглеводнів там було в 1,5 рази більше.

Донецьке диво

Кожен третій літр бензину А-95 на АЗС Донецької області не відповідає державним нормам. Такий висновок зробила ГО «Комітет захисту споживачів нафтопродуктів», яка у травні цього року провела дослідження якості нафтопродуктів на АЗС Донецької області. Випробуванню підлягала найбільш популярна серед водіїв марка бензину – А-95. Проби були відібрані на 19-ти АЗС у Донецьку, Горлівці, Макіївці, Маріуполі, Краматорську, Дебальцевому тощо. Зразки були перевірені за чотирма ключовими параметрами, які визначають експлуатаційні та екологічні якості бензину: октанове число, вміст бензолу, ароматичних вуглеводнів та сірки. Дослідження проводила акредитована лабораторія «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів» при Національному транспортному університеті (м. Київ).

На жаль, скарги на катастрофічно низьку якість пального в області підтвердилися. З 16-ти проб бензину А-95 п’ять (31,2% від загальної кількості проб) не відповідають чинним державним вимогам за більшістю параметрів. Траплялися навіть АЗС (одиначки під невідомим брендом), бензин на яких вміщав рекордну кількість сірки – 0,59%, що майже у 40 разів перевищує допустимі вимоги. Крім того, на деяких автозаправках у 7 разів було перевищено допустимий вміст бензолу та на 10% – ароматичних вуглеводнів, які перетворюють даний бензин на «вбивцю» техніки.

Таким чином, із 16-ти відібраних проб бензину А-95 у 6-ти зразках були виявлені грубі відхилення за ключовими параметрами.

— Вочевидь, пальне, що має такі параметри, є результатом кустарного виробництва, до того ж, з використанням найбільш небезпечних для екології компонентів та присадок, які тільки можна вигадати, – говорить головний спеціаліст Комітету з якості Едуард Гольченко. Водночас, за його словами, пересічному споживачеві визначити сучасні паливні підробки вкрай складно. Принаймні якісні донецькі зразки ззовні нічим не відрізнялися від неякісних аналогів. Єдиною характерною відмінністю є різкий неприємний запах.

Всі зразки, які не відповідали стандартам, виявилися найдешевшими. Їхня вартість на 20-30 коп. нижча, ніж на автозаправних комплексах відомих мереж. Якісний бензин на різних АЗС може продаватися з різницею в 1 грн.

Чим небезпечне погане пальне?

Коментує директор СТО Роман Лісьєв:

— Причин низької якості бензину на сьогоднішній день дві. Перша  – це присадки до пального, якими фактично збільшують октанове число бензину. Тобто беруть за основу стабільний найдешевший бензин і роблять з нього 92-й, 95-й, 98-й, супербензин тощо. Насамперед присадки утворюють металізований твердий нагар на свічках запалювання. Вони першими реагують на неякісне пальне. Після вибування з ладу свічок починають страждати інші вузли та деталі двигуна, доводиться скорочувати пробіг між замінами мастила.

Друга причина неякісного бензину – те, що недобросовісні продавці вчасно не замінюють фільтри, перевозять і зберігають пальне у брудних ємностях. А це призводить до того, що весь наліт відкладається у бензобаці, на паливному насосі, на внутрішніх частинах паливопроводів, паливних фільтрах, взагалі на всій паливній системі. І доводиться через кожні 30-40 тис. кілометрів чистити всю паливну апаратуру – витягати бензонасос, чистити приймальну сітку, замінювати паливні фільтри, чистити паливні форсунки. Для порівняння: якщо взяти, скажімо, західні аналоги, то паливний фільтр, наприклад, на автомобілі «BMW» доводиться замінювати через 120 тис. кілометрів пробігу. У нас же автомобілі рідко доходять до 10-15 тис. А далі – подорож на СТО.

Акценти: Кременчуг, топливо, качество, бензин, заправки