Підбиваючи підсумки І-го і ІІ-го турів президентських виборів у місті, слід відзначити прагнення кременчужан до змін, до пошуку нових облич на політичному Олімпі і, водночас, певний консерватизм.
Система місцевих виборів потребує реформиКраїна ще не встигла завершити президентські перегони, а на черзі вже наступні вибори – до місцевих рад, призначені на 30 травня 2010 р. До кінця лютого потрібно сформувати склади виборчих дільниць.
За якими правилами вони пройдуть? Відповідь на це питання поки що зависла у повітрі. Наразі на місцевих виборах діє пропорційна система за закритими партійними списками. Однак життя продемонструвало її величезні недоліки, передусім відокремленість депутатів від виборців, а звідси – і недовіру до влади.
Дискусії про необхідність повернення до мажоритарної системи почались одразу ж після впровадження пропорційної системи. Однак реформувати виборчу систему ніхто не поспішає. У Верховній Раді України лежать кілька законопроектів про зміну виборчої системи, повне або часткове повернення до мажоритарки на місцевих виборах, проте голосувати за них народні депутати не квапляться. Водночас впровадження мажоритарної системи могло б принести користь не лише політичній еліті, а й країні. Тоді депутати на місцях були б по-справжньому відповідальні перед своїми виборцями.
Половина кременчужан не знають прізвищ своїх депутатівПро це свідчать результати опитування виборців, проведеного у Кременчуці Інформаційно-маркетинговим центром наприкінці 2009 р. Так, 84,8% респондентів бажають змін після виборів. Роботою чинного складу депутатів незадоволені 74,6% респондентів, понад 50% опитуваних не знають депутатів міської ради та нічого про їхню роботу. Зокрема, лише 13,5% змогли назвати прізвища депутатів, третина з яких виявилася насправді депутатами місцевих рад, а інші були представниками влади та колишніми депутатами.
Люди, яким довіряютьВодночас список лідерів політичних партій, блоків та громадсько-політичних рухів, яких бажають бачити кременчужани у міській раді, очолюють: Микола Глухов, Володимир Матицин («Рідне місто») та Олег Бабаєв (БЮТ). З певним відривом від лідерів ідуть Олег Надоша («Громадський актив») та Микола Черниш (Партія Регіонів). А от місцевим представникам нових політичних діячів – Сергія Тігіпка і Арсенія Яценюка, кременчужани довіряють ще мало.
Респондентам було запропоновано назвати прізвища відомих людей міста, зважаючи на їх популярність. Трійка лідерів залишилася такою ж: Микола Глухов – 85,8%, Володимир Матицин – 63,8%, Олег Бабаєв – 62,8%. Їх же називали і в числі головних претендентів на крісло мера у Кременчуці.
З діяльністю цих осіб кременчужани пов’язують надії на вирішення таких проблем, як підвищення соціальних стандартів, створення нових робочих місць, розробка більш ефективного міського бюджету, поліпшення житлово-комунального господарства, ремонт доріг тощо.
Отже, політичні баталії найближчим часом не вщухатимуть, одразу ж після президентських перегонів інтерес до місцевих виборів спалахне з новою силою – будь-який новий Президент захоче мати справу з лояльною до себе місцевою владою в усій країні, а не в окремій її частині.
Трійка головних претендентів на крісло мера у Кременчуці (за даними соцопитування): Микола Глухов – 85,8%, Володимир Матицин – 63,8%, Олег Бабаєв – 62,8%.7 (244) 11/02/2009
Петро ПАСІШНИК
Акценти: местные выборы, реформа, Кременчуг
