Розумна скарга

Звернення або скарга можуть стати дієвим засобом у відстоюванні прав громадянина в бюрократизованій державі. За їх допомоги можна вирішити багато проблем. Але скаржитися треба з розумом: знати кому, як і про що писати. Від цього багато в чому залежить кінцевий результат.

Крок перший: до кого звертатися?

Скаржитися краще починати з найнижчої інстанції. Можна навіть з того, на дії кого ви скаржитеся, або з його безпосереднього начальника. Після того, як отримаєте від нього відповідь, котра, можливо, вас не влаштує – скаржтеся вище, намагаючись не пропускати жодної інстанції. І щоразу вказуйте на порушення закону тими посадовцями, які не вирішили ваші попередні скарги, або на порушення ними термінів надання відповідей.

Деякі громадяни вважають: якщо одразу звернутися до найвищого посадовця, то результат не забариться чекати. Думка суперечлива, а нерідко – й помилкова.

Якщо в будинку протікає покрівля, писати звернення на адресу Президента України немає сенсу. Його адміністрація не буде розбиратися з цією проблемою, а лише перешле вашого листа на адресу того органа, який має це робити. При цьому скарга піде по «повному колу», відповідно до адміністративно-територіального устрою країни. В даному випадку її переправлять до облдержадміністрації, звідти – на адресу міського голови, а вже від нього – на ім’я начальника УЖКГ, який візьме це питання під свій контроль і надасть доручення керуючій компанії провести поточний ремонт або спланує капремонт покрівлі. Звісно, що на подолання вашою скаргою всіх владних кабінетів піде багато часу – мине щонайменше місяць-два, поки скарга дійде до тієї посадової особи, яка її, по суті, розгляне. То чи не розумніше одразу звертатися до начальника УЖКГ чи мера? Принаймні швидкість розгляду такої скарги буде набагато вища.

Крок другий: як звертатися?

Доводилося вислуховувати багато скарг від громадян, частіше – на неякісні житлово-комунальні послуги. Мешканці розповідають про те, що постійно скаржаться «в ЖЕК» на якусь проблему, а їхні скарги ігнорують і ніхто нічого не робить. Коли починаєш з’ясовувати подробиці, виявляється, що жильці скаржились, у кращому випадку, по телефону, а коли саме – мало хто може згадати. Буває, розповідають, що усно поскаржились якомусь невідомому майстру. Зрозуміло, що годі й сподіватися на вирішення проблеми з таким підходом до подання скарги.

Для вирішення серйозних проблем скаргу чи звернення потрібно подавати до канцелярії організації (установи) чи приймальні керівника лише у письмовій формі, з обов’язковим дотриманням встановлених вимог. Наполягайте на тому, щоб на копії вашого звернення поставили відмітку про його прийняття з датою та підписом відповідальної особи. Скаргу можна надіслати і поштою – краще рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При оформленні звернення у «шапці» вкажіть адресу установи, посаду та прізвище того, кому воно направляється, а також прізвище, ім’я та по батькові скаржника із зазначенням адреси проживання та, бажано, контактного телефону. В тексті скарги має бути коротко викладена суть порушеного питання чи проблеми, зокрема, що саме вас не влаштовує, чого ви домагаєтесь і на чиї дії або бездіяльність скаржитесь.

Визначте для себе, для чого ви скаржитеся й який результат хочете отримати. Виходячи з цього, чітко викладіть у скарзі свої прохання чи вимоги та правильно їх сформулюйте. Пам’ятайте, що посадовець зобов’язаний відповідати лише на ті питання, які ви поставили, а не домислювати за вас те, що ви хотіли спитати. Письмове звернення повинно бути підписане заявником із зазначенням дати.

Якщо всіх цих вимог ви дотримались, то можна бути впевненим, що вам упродовж місяця надійде відповідь. А от чи задовольнить вона вас, багато в чому залежить від того, як була описана проблема і що саме у зверненні ви просили вирішити.

Крок третій: як писати?

Не всі володіють талантом чітко викладати у зверненні суть проблеми. Для цього потрібно при складанні письмової скарги пам’ятати наступне:

– пишіть лише про те, що стосується справи. Не варто відволікати посадовців від їхньої основної роботи детальним описом свого життя, заслуг та моральних принципів, власних переживань та іншої інформації, яка не має безпосереднього відношення до справи;

– «стислість – сестра таланту», – наголошував Антон Чехов ще 100 років тому. Не описуйте проблему занадто детально. Пам’ятайте, що між скаргою і судовим позовом є різниця. Ідеально, якщо текст звернення (скарги) поміщається на одному аркуші;

– робіть посилання на закони, укази, постанови, вимоги яких порушені стосовно вас, але знову ж таки без надмірностей (не більше 2-3). Це надасть вагомості вашій скарзі. Але не варто писати, який підпункт якого пункту якої статті закону і що саме регламентує, цитуючи при цьому нормативний акт. Достатньо вказати назву закону чи документа. Посадовець, якому ви скаржитеся, знає його не гірше за вас, тому не треба його ображати своїм повчанням;

– якомога менше емоцій та звинувачень і жодних образ у зверненні. Не можна виплескувати на посадовця всі свої негативні емоції – це дасть йому можливість та привід обійти поставлені проблеми і відповідати лише на звинувачення. До того ж, це створить у чиновника враження, що до нього звернувся скандаліст, неврівноважена людина, що також не буде сприяти захисту ваших прав. Поважайте людську гідність чиновника – пишіть скаргу ввічливо. У такому разі, якщо питання не вирішиться, його буде легше оскаржити вище;

– підкреслюйте, що ви не вірите у можливість свідомого порушення законів та ваших прав державними службовцями і будете домагатися дотримання законності. Саме законності, а не справедливості – бо це далеко не одне й те ж;

– у скарзі порушуйте лише одне питання. Якщо у вас є декілька проблем, то краще написати окрему скаргу по кожній з них;

– пишіть лише про себе. Не пишіть від імені інших людей та про їхні проблеми. Вас на це ніхто не уповноважував. Краще, якщо свої права вони будуть відстоювати самостійно. Адже 100 скарг від 100 громадян набагато вагоміші, ніж одна скарга від імені 100 громадян. Якщо ж це колективна скарга, то під нею мають бути підписи та адреси всіх скаржників;

– скаргу краще подавати у друкованому вигляді – так ви будете впевнені, що чиновнику не став на заваді ваш нерозбірливий почерк. До того ж, так простіше мати копії скарги.

Додаткові поради

– Вимагайте від чиновника письмової відповіді на вашу скаргу, навіть якщо з’ясувалося, що він по суті питання все одно нічого не вирішить. Не погоджуйтеся на усне роз’яснення. Пам’ятайте – оскаржити можна лише письмову відповідь.

– Збирайте адреси чиновницької вертикалі. Заздалегідь готуйтеся до оскарження відповідей, які вас можуть не задовольнити. Використовуйте для цього Інтернет, правозахисні організації, інформацію зі стендів, які зазвичай розміщують у владних установах. Не бійтеся прямо спитати у чиновника, де можна оскаржити його дії.

– Не зупиняйтесь, якщо не вирішили проблему. Скаржтеся вище або повторно напишіть звернення, якщо вам щось пообіцяли, термін добігає кінця, а ніхто нічого не робить.

P.S. Повний варіант статті з адресами та телефонами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, посадовців органів місцевого самоврядування дивіться на сайті газети: www.panorama.pl.ua, та на сайті ГО «Рідне місто»: www.rtown.pl.ua.

Під лежачий камінь вода не тече

Вам дуже пощастить або у вас була досить проста проблема, якщо її вдалося вирішити за допомоги однієї скарги. Тому налаштовуйтеся на кропітку та тривалу роботу. Заведіть окрему папку і складайте туди всю інформацію – копії своїх скарг, відповіді чиновників, адреси, конверти тощо. Якщо є перспектива судового розгляду справи – готуйтеся до нього заздалегідь. Збирайте чеки на медикаменти, квитки на проїзд, не лінуйтеся відвідати лікаря після чергового свавілля чиновника. Все це знадобиться при складанні позову в якості доказів за завдані моральні та матеріальні збитки. Але не поспішайте звертатися до суду – спробуйте вирішити питання шляхом звернень до посадовців. А от якщо з цього нічого не вийде, тоді у вас буде достатньо доказів для того, щоб суддя вирішив справу на вашу користь.

Пам’ятайте, для того, щоб щось вирішити, треба щось робити, і ваші проблеми за вас ніхто вирішувати не буде.

Приклад. Торік довелося спілкуватися з двома літніми жіночками на Молодіжному. Вони скаржилися на те, що за однокімнатні квартири доводиться сплачувати половину пенсії, а грошей на харчі та ліки не залишається. Я став заперечувати і нагадав їм про житлові субсидії.

– Ви не повинні сплачувати за житлово-комунальні послуги більше 10% від своїх пенсій.

– Які там субсидії? То все брехня, ми у це не віримо, – емоційно відповіли мені бабусі.

Скільки я їх не переконував у тому, що потрібно лише звернутися до управління соцзахисту, що оформити субсидію дуже просто, що за рахунок цього квартплата зменшиться у 3-4 рази, вони продовжували наполягати на своєму та розповідати, яка у нас погана влада, як все дорого та які у них маленькі пенсії.

Такі випадки, на жаль, непоодинокі. Багато громадян або не знають про ті можливості, що можна отримати для поліпшення свого життя, або лінуються докласти якихось зусиль для того, щоб їх використати.

Важливо правильно обрати суб’єкта владних повноважень, який має право та можливості вирішувати ті проблеми, котрі ви порушуєте у своїй скарзі. Адже скаргу, яка направлена не за адресою, у кращому випадку, переправляють за належністю – до того органа, який має вирішувати означені питання, а зазвичай – повертають заявнику з поясненням, чому вона не може бути розглянута. Згідно з Законом «Про звернення громадян», вам мають відповісти упродовж місяця. Отже, місяць може бути втрачено.

Акценти: жалобы, письма, Кременчуг