Пустіть нас до школи!

Школи повинні бути доступними для дітей з обмеженими фізичними можливостями – про це заявляють чиновники. Тим часом кременчужани не чекають, коли їхнє слово стане ділом.

Кременчужанка Тетяна Палій 4 роки тому звільнилася з роботи, щоб її син Назар міг учитися разом з іншими дітьми, бо хлопчик не міг самостійно ходити.

Сьогодні 11-річний Назар нічим не відрізняється від однокласників.

— Я привела Назара у перший клас і попросила директора дозволити йому відвідувати уроки разом з іншими дітьми. Так ми й училися: Назар – у кабінеті, а я – в коридорі, для підстраховки, - жартує Тетяна.

Жінка пригадує, що це рішення далося їй нелегко: звільнилася з роботи, тричі безрезультатно писала листи на Полтаву, щоб сину дозволили відвідувати школу на загальних правах, а напередодні 1 вересня змушена була і взагалі забрати документи з однієї школи та передати їх до іншої, бо помітила, що появі її і сина там, м’яко кажучи, не раді.

Зараз усі проблеми в минулому, і Назар з радістю іде в 4 клас, де в нього багато друзів.

— Хлопчик дуже активний, комунікабельний, з перших днів подружився з дітьми, вони йому часто допомагають, - розповідає вчителька Лариса Іваненко. – Чесно кажучи, дітей дуже легко навчити гуманному ставленню до оточуючих, значно важче з батьками. Деякі дорослі упереджено ставляться до дітей-інвалідів, нарікають на те, що вчителі приділяють таким учням більше уваги і від цього страждає колектив. На щастя, у нашому класі подібних конфліктів не було.

Школа №28 стала для Назара та його мами дійсно рідною, саме в її стінах хлопчик зробив перші самостійні кроки і це стало подією для всіх: діти кинулися до вчительки з радісними вигуками «Наш Назар пішов!» У 4 класі Назар продовжуватиме вчитися ще в супроводі мами, але в родині вірять, що виховають сина самостійним, і він зможе отримати професію і здійснити свою мрію – працювати масажистом.

Рівні умови для всіх

Наталія Яременко, завідувач міської психолого-медико-педагогічної комісії:

— Рівні умови доступу до школи для дітей з обмеженими можливостями – це найближчі плани, про які заявляє міністерство освіти. У майбутньому планують, що в кожного такого учня буде супроводжуючий педагог, а вже зараз у школах починають встановлювати пандуси.

Лариса Іваненко, учитель:

— Батьки дітей-інвалідів найчастіше хочуть, щоб їхні діти училися разом з усіма. Я вважаю, треба в цьому допомагати, а якщо буде важко, тоді перейти на домашнє навчання.

Акценти: инвалиды, дети, школа, образование, Кременчуг