Обов’язкова дошкільна освіта підвищила актуальність закладів, які допомагають активно готувати дітей до вступу до школи. У Кременчуці на цій ниві два роки працює Центр гармонійного розвитку «Непосида», який виконує багато завдань з усебічного гармонійного розвитку дитини. Тут працюють групи з різним за часом режимом роботи, де педагоги проводять цілі комплексні заняття.

У кожної країни є свій «код». Загадка, пов’язана з національними святинями або державною символікою. Для України – це таємниця її Державного прапора. Чому він називається жовто-блакитним, хоча за законами геральдики першим у назві має йти той колір, який згори.

Упродовж ХХ століття в колах українських істориків як мінімум двічі (в 1910-1913 рр. та в 1945-1949 рр.) розпалювалася дискусія про те, яким має бути наш національний прапор: жовто-блакитним чи синьо-жовтим. Згідно з канонами вексилології (науки про прапори), першим називається колір, розміщений угорі прапора. І треба сказати, навіть в 1948 р. в емігрантських колах (у Радянській Україні такі дискусії були неможливі) так і не дійшли єдиного висновку, натомість ухвалили компромісне рішення: нехай синій колір тимчасово побуде вгорі, а коли Україна стане незалежною державою, до цієї полеміки можна буде повернутися. Незалежність держава здобула, але ще до цього, наприкінці 80-х, у містах Галичини, а в 1990-му - над Київрадою підняли синьо-жовтий прапор, який потім затвердили як державний. Якщо й була якась дискусія щодо прапора, то лише років через шість, при ухваленні Конституції. І тільки навколо того, чи повинен прапор мати лише синю та жовту смуги, а чи ще й червону. Про розбіжності в назві і правилах геральдики тоді забули, бо об’єдналися проти «червоних», і в Конституцію про черговість розташування смуг так нічого й не записали.

До кінця вересня на розгляд Верховної Ради буде винесено законопроект, згідно з яким пенсійний вік українок збільшується на 5 років. Отже, на пенсію жінки виходитимуть у 60 років, і на заслужений відпочинок їм залишиться років 13, бо, за даними демографів, середній вік життя українок - 73 роки.

Вимогу підвищити пенсійний вік для жінок обумовлює меморандум, підписаний урядом нашої держави із Міжнародним валютним фондом. Якщо умови меморандуму будуть виконані, валютний фонд надасть Україні кредит у сумі 15,5 млрд. доларів США. Збільшувати пенсійний вік українкам планують поступово: починаючи з 2010 р. до пенсійного віку щорічно будуть додаватися по 6 місяців. Крім того, збираються збільшити на 10 років мінімальний страховий стаж, який дає право на отримання половини мінімальної пенсії. Щоб мати повноцінну пенсію за віком, чоловікам доведеться працювати 35 років, а жінкам – 30 (на цей час відповідно 25 та 20).

Поки що всі ці нововведення – лише проекти. І дехто з політиків натякає, що такими вони й залишаться, аби тільки закордонні кредитори заспокоїлися. Інша річ, що непокояться українці, бо аргументів проти підвищення пенсійного віку в них чимало.

Стихійні ринки та будинки кременчужан цього літа ще породичалися. Такі панібратські стосунки навряд чи здатні принести позитивний результат. Адже до звичних яблучок та помідорчиків із бабусиної грядки все частіше додаються яйця, риба і навіть м’ясце. Ми, звісно, усе розуміємо. На вулиці пекельна спека, зайвий раз вийти сміття викинути ліньки, не кажучи про те, щоб зібрати волю в кулак і вирушити на цивілізований ринок. Але ж не можна нехтувати елементарними санітарними правилами. Подумайте тверезо: чи свіжі яйця, що півдоби простоять на сонці? Про рибу взагалі страшно говорити. Але, як не дивно, біля таких лотків постійно «крутяться» люди, а в післяробочий час, близько 18 години, навіть черги утворюються.

Розганяємо щодня

У Кременчуцькому міському управлінні міліції кажуть: наряди патрульно-постової служби щодня патрулюють місця, де зазвичай розташовуються найбільші стихійні ринки (зупинки «Вул. Московська», «Вул. Героїв Сталінграда»). Проте заходи впливу на таких порушників, м’яко кажучи, не серйозні.

— Наші міліціонери, розженуть торгівців, протоколи, кому встигнуть, випишуть. Але за півгодни ринок повністю відроджується, - пояснює прес-офіцер міського управління міліції Ганна Волювач.

Спеціалісти СЕС кажуть, що в Кременчуці практично немає колодязів зі стабільно якісною питною водою. Найгірша ситуація  – у Крюкові, трохи краща­ – на Молодіжному. Насамперед воду псують нітрати, для малюків вони смертельно небезпечні.

— Студена, колодязна, пийте на здоров’я, бо у ваших квартирах така вода, що пити неможливо: тепла і хлоркою смердить… А в нас – чиста, корисна. З цього колодязя мій прадід воду пив і дожив до 92-х років! – так припрошували журналістів «КП» мешканці приватного сектора. Може, воно й правда?

Фахівці СЕС кажуть, що якісної води у колодязях Кременчука бути не може, такі закони природи.

— Наше місто стоїть на гранітній скелі, до артезіанської води дуже далеко, не менше 50-ти метрів, а всі інші свердловини – це так звана верхо­водка, поверхневі води, незахищені шаром глини чи інших порід. Тобто це все, що увійшло в землю після опадів, танення снігу, використання добрив чи миючих засобів, – розповідає спеціаліст міськСЕС Надія Рєзнікова.  – Тому глибина трубчас­того колодязя не відіграє жодної ролі. Одного разу ми перевірили два колодязі, розташовані один від одного на відстані 20 метрів, і виявили, що набагато чистішою є вода там, де свердловина неглибока.

Два прохолодних вихідних, здається, були просто перепочинком перед фінальним «сонячним ударом». З ранку понеділка стовпчик термометра поліз далеко за позначку 30о С, а ми продовжили спостерігати, що таке сонячна активність у прямому сенсі.

Комп’ютери «летять»

40-градусна спека негативно впливає і на комп’ютерну, побутову та іншу техніку. На Раківці працівники заводів бідкаються, що не можуть одержати зарплату, бо банкомати постійно «барахлять». З терміналами для попов­нення рахунків мобільних телефонів, особливо вуличними, ще гірше – об них недовго й обпектися. До речі, для домашніх улюбленців­ – комп’ютерів, задуха може стати смертельною. Перегрітий процесор, якщо доля буде до вас прихильною, за годинку охолоне. Якщо ж обставини гратимуть проти вас, із другом доведеться попрощатися.

Ніхто не врятується

Тим часом врятуватися від божевільної спеки у прохолодних дніпровських хвилях не можна. Так говорить санстанція. У Дніпрі та Сухому Кагамлику вміст кишкової палички перевищує допустиму норму. До речі, у річках, поблизу яких розташовані приміські оздоровчі табори, купатися можна. Там водні показники у нормі.

Скільки треба заробляти, щоб старість була в радість? Кореспондент «КП» звернулася до Пенсійного управління, щоб дізнатися про райдужні перспективи свого заслуженого відпочинку.
Ворожіння на гроші

Чи знайома вам ситуація: до трудового фінішу ще ой як далеко, а так хочеться розпрощатися з роботою вже завтра і дочекатися того світлого дня, коли на вашу банківську картку буде перерахована пенсія? Солідна цифра з кількома нулями аж світиться перед очима… Це в мріях. А що ж в реальності?

— Неможливо сьогодні вирахувати розмір пенсії, який ви будете отримувати через кілька років, а то й десятиріч. Можна лише зробити деякі припущення, прослідкувати загальну тенденцію, – пояснює в. о. начальника Управління Пенсійного фонду Крюківського району Роман Ареп’єв.

Заслужили відпочинок, а грошей не заробили

Нинішні медики й освітяни не зароблять навіть середньої пенсії. З бюджетників пощастить лише держслужбовцям – для них особливі формули розрахунку. І все-таки більшість пересічних громадян стане пенсіонерами-середняками.

Наприклад, зараз середня зарплата по Крюківському району (підприєм­ства, бюджетні установи та приватні структури) становить 2526 грн. Якщо ваша зарплата близька до цієї суми, то після 35-ти років стажу ви отримаєте майже 1200 грн пенсії.

Там, високо на небі, є сили, що оберігають Кременчук та його мешканців від усілякого лиха. Місто має святе заступництво Божої Матері. У це вірили в давнину і на підтвердження розповідали дива-дивні, що траплялись у Кременчуці упродовж його довгої історії. Кілька таких переповідань дійшли й до нашого часу.

Світло ікони осліпило татар

Неподалік Дніпра, нижче за фортецею, там, де ріка робить закрут (орієнтовно – поблизу нинішнього річкового вокзалу – авт.), стояв гарний заможний будинок кременчуцького купця Романа. Пан Роман мав молоду вродливу дружину Марію й маленького сина, але частенько залишав їх самих, бо подорожував Дніпром у своїх купецьких справах. Марія чоловіка дуже любила і сумувала, але не скаржилася – до покірності привчила її сирітська доля й виховання у монастирі. Черниці навчили Марію мистецтву вишивання, за ним вона й проводила час, виглядаючи свого Романа.

Особливо старанно працювала Марія над речами для Успенської церкви, так гарно виходило, що батюшка благословив молоду майстриню вишити ікону Божої Матері. Над нею і працювала Марія того літнього спекотного вечора, події якого поклали початок легенді.

Синьо-зелені водорості можуть стати золотим клондайком. Смердючі і бридкі водорості легко перетворити на біопаливо та добрива. Науковці з Кременчуцького університету розробили диво-установку й уже отримали патент на свій винахід. Залишилося тільки дочекатися інвесторів, які захочуть вкласти гроші в екологічний проект.

«Де дівчата ноги мили  – ой, там хлопці воду пили…»

Жартівлива народна пісня найкраще ілюструє нинішню трагедію Дніпра: з нього п’є воду більше половини України і туди ж відправляє стічні води. Потужний природний механізм самоочищення Дніпра вже не спрацьовує – річка задихається. Синьо-зелені водорості «з’їдають» кисень, душать рибу, псують відпочинок пляжникам, додають клопоту водоканалу і взагалі – перетворюють Дніпро на болото.

Ця проблема давно непокоїла Олександра Єлізарова, професора, доктора фізико-математичних наук, який народився і виріс у с. Табурище (наразі – один з районів Світловодська) та добре пам’ятає чистий, незайманий каскадом водосховищ Дніпро.

Можна лише позаздрити тому, з якою стабільністю щороку у журналістів виникає тема літнього відпочинку. Цього разу «КП» вирішила піти іншим шляхом. Ми не звернулися до турфірм розпитувати у них про пропозиції-2010 – ми зустрілися з тими, хто вже повернувся з найрізноманітніших подорожей і погодився розповісти, як там усе насправді.

З Єгипту повернулася наша землячка Ксенія. Сотні фотографій, тисячі різних емоцій – але всі позитивні.

Віднедавна непогано знається на історичних місцях старої Європи кременчужанка Олена. Вона 8 днів подорожувала автобусом напівказковими старовинними містами і містечками. Вражень, здається, вистачить на рік, а то й більше.

З Туреччини повертаються. Тепер про це знає і кременчужанка Ірина. Повертаються, щоправда, з єдиним бажанням – вирушити знову туди, де сонце, пляж і жодних тобі турбот.