Наразі судноплавство на Дніпрі переживає не найкращі часи. З нагоди Дня працівників морського і річкового флоту «КП» дізнавалася, чи побачимо ми коли-небудь пасажирські кораблі на Дніпрі.
Травень 1976 р. Юний матрос Саша Дяченко зійшов на палубу свого першого теплохода з іменем радянського письменника Юрія Яновського. За плечима в юнака – невеликий досвід роботи на автозаводі, служба у Збройних Силах, а в очах – безмежна любов до судноплавства та очікування великих пригод.
«Ну, ставай, будеш руль крутити», – говорить Олександрові капітан. I Сашко підводиться на капітанський місток. «Юрій Яновський» входить під Крюківський міст. Раптом 3-метрова висота мосту припиняє здаватися великою, ще трохи – і теплохід зачепиться за основу мосту. I тільки чути крик капітана: «Саша, голову!». Сашко різко нахиляється, але нічого не трапляється. Лише підвівшись, він зрозуміє всю абсурдність своїх страхів. Вся команда доброзичливо глузує над ним – виявляється, так завжди зустрічають новеньких.
Чи міг мріяти тоді юний Сашко Дяченко, що через кілька років він сам стане спочатку старшим помічником, а згодом – і капітаном теплохода «Юрій Яновський». I що цей великий корабель стане для нього другим домом, з яким будуть пов’язані найтепліші спогади і найнеймовірніші історії.
— Це все не повернути, – з сумом говорить тепер вже начальник Кременчуцької дільниці водних шляхів державного підприємства «Укрводшлях» Олександр Дяченко. В його пам’яті – і розквіт судноплавства в Україні, зокрема й у Кременчуці, і його занепад.
Як це було…Гадаємо, якщо сьогодні запитати у молодої людини, чим відрізняється лапоть від метеора, вона вирішить, що питання безглузде. Старше ж покоління кременчужан чудово пам’ятає, що до чого. I що йдеться не про предмет одягу та небесні тіла, а про судноплавство. Що на «лапті» можна було дістатися до Зеленого острова і добряче відпочити там на вихідних. А «Метеори» довозили аж до Києва.
Загалом же щодня з Кременчука було щонайменше 20 відправлень «крилатого» флоту і «Метеорів». У нашому місті зупинялися пасажирські судна, які курсували за напрямами: «Запоріжжя – Київ», «Дніпропетровськ – Київ», «Дніпропетровськ – Київ (експрес)», «Комсомольськ – Київ», «Кременчук – Київ», «Кременчук – Київ (експрес)», а також «Кременчук – Запоріжжя», «Кременчук – Херсон» та «Черкаси – Нікополь». Окрім відправлень за подовженими напрямками, були й місцеві лінії. Невеличкі судна курсували до навколишніх сіл: Келеберди, Дереївки.
— На «Юрієві Яновському» ми постійно були завантажені. Перевозили всі підприємства Кременчука, колгоспників, піонерів. А коли ми приходили в неділю з Києва, були катання по Дніпру. Ми 200 осіб брали на борт, і ще осіб 600 стояло в черзі і чекало 45 хвилин, доки ми повернемося з прогулянки, – згадує Олександр Дяченко золоті часи дніпровського судноплавства.
Теперішня норма – 3 баржі за тижденьНаразі пасажирського флоту на Дніпрі практично немає. Ті великогабаритні судна, які колись гордо розрізали дніпровські хвилі, сьогодні або продані за кордон, або заробляють гроші для місцевих багатіїв – слугують барами та шикарними ресторанами на воді.
Трохи кращі справи у судноплавства вантажного. Проте Кременчука це стосується мало. Більш-менш добре розвинені вантажні перевезення від Херсона до Запоріжжя, дещо гірше – від Запоріжжя до Кременчука. А от від Кременчука і вище за течією – справи дуже погані. Коли річковики говорять «більш-менш», мається на увазі, що у день проходять 5-6 суден. На кременчуцькій лінії за щастя – 1-2 в день. Частіше за все, 1-2 кораблі у 3-4 дні.
Розвиток вантажного судноплавства в районі Запоріжжя пояснюється розгалуженістю промислових металургійних підприємств, для них актуальні великогабаритні судна, які перевозять кілометри проволоки або гігантські листи металу. Ця продукція часто відвантажується на закордонні судна типу «ріка-море». До Кременчука ж рідко приїздять за металом, частіше – за мінеральними вантажами. Iнколи до нас зарулюють й іноземні гості. Раз або двічі на рік турецькі баржі заїжджають до річкового порту по металобрухт.
317 (27) 07/07/2011
Акценти:речпорт, судна, листы метала, нет флона для пассажиров, второй шанс, капитан, вспоминания, Кременчуг
