Щорічний набір у медичні вузи України свідчить – молодь бажає лікувати. То куди зникають всі ці юнаки з палаючими очима, отримавши медичну освіту? Чому в лікарнях та поліклініках працюють, у кращому випадку, пенсіонери, у гіршому – ніхто?
«Я проти держлікарень»— Я одразу знала, де хочу навчатися, тому їхала вступати лише в Полтавську медичну стоматологічну академію. Спочатку людей було дуже багато, але з кожним днем ставало все менше, адже можливість подавати документи розповсюджувалась аж на 5 вузів. Тож спочатку треба було з 3-4 тис. абітурієнтів обрати максимум 400, – згадує другокурсниця Ксенія. – Щодо майбутнього місця роботи, то можу сказати: я проти держлікарень і поліклінік. Гадаю, що зараз кожен студент цього бажає. Пільговики, які навчаються за направленням, одразу повертаються проходити інтернатуру, а потім і працювати туди, звідки було видано направлення, всі інші шукають роботу самостійно. Багато роботи в селах, але там ніхто не хоче працювати, бо немає ані умов, ані пристойної зарплати. Відкритим для кожного студента залишається питання роботи за кордоном. Наприклад, перевестися до німецького медвузу нескладно, але вижити там у плані навчання буде дуже важко.
Там, де нас немаєЩороку щонайменше 7 тис. випускників українських медвузів розглядають чимало шляхів подальшої кар’єри, в яких робота, наприклад, у Кременчуцькій дитячій лікарні стоїть далеко не на першому місці. Мабуть, саме тому наразі в Україні не вистачає аж 50 тис. лікарів. Заступник кременчуцького міського голови Віктор Калашник говорить, що більшість медиків тікають до сусідньої Росії, де їх забезпечують належною зарплатою. Iнші ж просто працюють не за здобутим фахом.
Хто винен і що робити?Питання практично одвічне. Днями нам пощастило мати дуже цікаву і змістовну розмову на цю тему з директором Кременчуцького медколеджу Володимиром Литвиненком.
— Медсестер у лікарнях вистачає, в нас немає такого, щоб терміново вимагали акушерку. Щоправда, і на біржі праці медпрацівники не стоять, – каже Володимир Литвиненко. – У нас вже розписано, де працюватимуть випускники. А про лікарів я вам скажу так – 6 років навчатися, потім – інтернатура, лікар на зарплату в 1000 з хвостиком грн не проживе. Тож і виходить, що одні шукають приватні медустанови, інші їдуть в пошуках кращої долі за кордон. Нам щомісяця з-за кордону надсилають по 3-4 листи, просять підтвердити, чи дійсно така-то медсестра закінчила Кременчуцький медколедж. Колись на нараді в Києві був присутній представник міністерства з Iталії, який сказав, що в них не вистачає 30-40 тис. медсестер. Думали, може, зарплата низька.
Так, ні. Зарплата така ж, як в економіста, але економіст не чергує у вихідні, у свята, він не бачить страждань, як медсестри.
Моя думка така – лікаря треба забезпечити. Наші вузи в змозі випустити достатню кількість лікарів, але щоб вони працювали, треба їм створити відповідні умови для праці.
314 (24) 16/06/2011
Акценти:вузы, хотят лечить, мед образование, акушерки, Кременчуг
