Починаючи з 1945 р. і дотепер, в історії немає чітко представлених подій штурму Рейхстагу та встановлення прапора Перемоги. Між авторами книжок та публікацій, а це переважно учасники штурму та військові кореспонденти, існує багато протиріч. До пам’яті тих подій треба ставитися дуже обережно. Тому ми покладаємося насамперед на перевірену інформацію, отриману від учасників тих подій.
…Ніде, в жодних джерелах ви не знайдете хоч якоїсь інформації про те, що хтось з вищого керівництва країни ставив перед військами спеціальне завдання – до 1 травня здобути перемогу над фашистською Німеччиною. Але це повсюди тоді відчувалося. Всі дуже поспішали і не встигали до «чогось». Жуков постійно по УКХ-зв’язку виправдовувався і пояснював Сталіну причини затримок, а також отримував директиви, що робити для прискорення наступу. З цього приводу 3-й ударній армії він направив наказ з вимогою – до ранку 21 квітня увійти до міста. Штурм Берліна розпочався теж у свято – День народження вождя світового пролетаріату В. І. Леніна, 22 квітня. Випадково це чи ні – невідомо. І до завершення цього штурму – 1 травня, залишалось обмаль часу.
Німці висунули умову, згідно з якою погоджувалися розмовляти лише з парламентарем, за рангом не нижчим полковника. Пішов лейтенант, він же – «полковник», молодий 24-річний хлопець.
Лейтенант Берест, вбравшись у форму полковника, на вимогу німців ходив на переговори, але на їхню пропозицію не пристав, а висунув свій ультиматум. Німці у відповідь відкрили вогонь по спинах парламентарів. Після цього розпочався ще запекліший бій, в якому Берест отримав поранення. І лише 2 травня о 4.30 німецький гарнізон Рейхстагу, відчуваючи безнадійність свого становища, капітулював. Факт проведення двосторонніх переговорів лейтенанта Береста з командуванням гарнізону Рейхстагу, а там було декілька генералів, в історичних матеріалах взагалі не згадується. За своїм значенням і часом ті переговори стали одними з перших у складній процедурі підписання безумовної капітуляції фашистської Німеччини. Переговори – це теж двобій, але дипломатичний, а Берест разом з товаришами провів їх на високому рівні, принизивши цілий гарнізон гітлерівських пихатих вояк, що, будучи загнаними у підвали, продовжували вважати себе непереможеним вермахтом.
На думку фахівців, лише цей подвиг лейтенанта Береста заслуговує на нагородження його Зіркою Героя. Але, знову таки, все це замовчували, і ми впевнені, що через звичайну бюрократично-боягузливу субординацію армійських чиновників. Уявіть собі, якби ж готувалося таке подання, всі б одразу запротестували: «Хто дозволив лейтенанту? Хто його уповноважував? Тут пахне трибуналом!». Бо чиновники, у свою чергу, дуже боялися почути від вищого керівництва: «А де були ви? Чому у такий момент у Рейхстазі не було старших офіцерів?».
Маршал Г. К. Жуков (а саме штаб 1-го Білоруського фронту) перед штурмом Рейхстагу видав «рознарядку» про присвоєння за взяття Рейхстагу майже ста особам звання «Героя СРСР». Але Званням Героя нагородили спершу лише п’ятьох осіб, та й то через рік, у 1946 р.
Подвиг не оцінилиІснує нагородний лист на заступника командира батальйону – лейтенанта Береста, про представлення його до присвоєння звання «Герой Радянського Союзу» за підписом командира 756-го СП, полковника Зінченка від травня 1945 р.
Поряд з написом «Нагородний лист» рукою військового чиновника зроблено напис: «Кр. Знамя». Вочевидь, це рекомендована нагорода замість Зірки Героя.
Існує Указ про нагородження від 1946 р., куди прізвище Береста не було внесене. З цього приводу у тому ж 1946 р. Берестом було написано рапорт члену Військової Ради 3-го Українського фронту, генерал-майору Литвинову про особисту участь у встановленні Прапора Перемоги над Рейхстагом.
…У листопаді 1961 р. було скликано нараду в Інституті марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, куди були запрошені учасники тих подій, історики, високі партійні функціонери. Після наради у книзі «Історія Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр.» (т. V, стор. 285) було зроблено запис:
— У ніч на 1 Травня за наказом командира 756-го полку, полковника Ф. М. Зінченка було вжито заходів зі встановлення на будівлю Рейхстагу Прапора, врученого полку Військовою радою 3-ї ударної армії. Виконання цього завдання було покладено на групу бійців, яку очолив лейтенант О. П. Берест. Вранці 1 травня на скульптурній групі, що вінчає фронтон будівлі, вже майорів Прапор Перемоги. Його встановили розвідники – сержанти М. А. Єгоров та М. В. Кантарія… Зрозуміло, що операцію зі встановлення прапору розробляв сам командир – лейтенант О. П. Берест. До цієї події ім’я Береста в історичних документах ніколи не згадувалося.
Кременчужани увічнили пам’ять герояЛише через 60 років після встановлення Прапору Перемоги над Рейхстагом на державному рівні було визнано подвиг лейтенанта Олексія Береста з присвоєнням йому звання «Герой України». Президент підписав Указ 5 травня 2005 р., а вже за кілька днів, незадовго до Дня Перемоги, у Кременчуці відбулась урочиста передача пам’ятника Бересту представникам м. Охтирка Сумської області – Батьківщини героя.
До 60-ї річниці Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні ініціативною групою кременчужан за підтримки голів Полтавської та Сумської обласних адміністрацій, голів міст Кременчука та Охтирки, ветеранських організацій обох областей, Міністерства оборони України, газети «Сільські вісті», народних депутатів та родини Олексія Береста були зібрані, підготовлені та направлені Президенту України необхідні документи для присвоєння лейтенанту Бересту звання «Герой України» (посмертно).
Бронзовий бюст визволителя було виготовлено за ініціативи і меценатської допомоги Почесного громадянина Кременчука Володимира Матицина, який дізнався про історію незаслуженого замовчування подвигу сумчанина від групи активістів-кременчужан. Бюст виготовили у Кременчуці і планували до 60-ї річниці Великої Перемоги здійснити урочисте відкриття в Охтирці. Однак ця подія сталася трохи пізніше, у День Незалежності.
«Благодарю за память о моем отце»— Сердечно поздравляю Вас, жителей Кременчуга, весь украинский народ с праздником 65-й годовщины Победы в Великой Отечественной войне. Хочу пожелать всем Вам мирного неба, счастливой жизни, крепкого здоровья. А также выразить глубокую благодарность Почетному гражданину Кременчуга Владимиру Митрофановичу Матыцину и его супруге Татьяне Юрьевне за тот вклад, который они сделали для увековечения памяти моего отца – Алексея Прокофьевича Береста, и других участников штурма Рейхстага.
Благодаря Вам, дорогие мои друзья, на родине отца, в г. Ахтырка Сумской области, сегодня возвышается памятник лейтенанту Бересту, водрузившему вместе с воинами 756-го стрелкового полка 150-й дивизии Знамя Победы над цитаделью фашистской Германии 30 апреля 1945 г.
И также благодаря Вашему участию лейтенант Берест был удостоен почетного звания «Герой Украины» (посмертно). Еще раз благодарю Вас за все это и мой низкий Вам поклон.
Дочь Алексея Береста Ирина, г. Ростов-на-Дону
Книга «Калиновий прапор над Рейхстагом» наразі готується до друку. Підготував її військово-історичний клуб «Версія» (керівник – Олег Тертичний), що об’єднав громадську обласну організацію «Наддніпрянське Вільне Козацтво» та Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою19 (256) 06/05/2010
Акценти: Кременчуг, Владимир Матыцин
