|
Користь від вторинної переробки сміття очевидна для всіх, не варто зайвий раз про це писати. Саме цим шляхом, за прикладом провідних країн світу, пішла й Україна або, швидше, більшість її міст. Програму роздільного збирання сміття в Кременчуці запровадили у 2009 р. Закупили партію спеціальних німецьких контейнерів, частково – техніку, але спіткнулись об непробивний український менталітет. Більшість кременчужан і досі вперто не бажає сортувати власне сміття, а чимало контейнерів вандали швидко привели в непридатний стан. Чи є перспектива вирішити колись «сміттєві» проблеми в Кременчуці, «КП» запитала у в. о. начальника КП «Кременчуцьке КАТП-1628» Олександра Нікітіна.
– Олександре Олександровичу, який відсоток мешканців Кременчука сортує сміття? Чи виправдала себе програма?
– Програма роздільного збирання сміття, безумовно, виправдана. Так працює весь світ. Нехай у нас вона недосконала, але рано чи пізно і в Україні її буде запроваджено належним чином. В межах окремого невеликого міста зробити це дуже важко, держава має докласти більше зусиль для цього. Я вивчав досвід інших країн. В Італії, наприклад, наприкінці 90-х рр., коли запровадили програму роздільного збирання сміття, 3 роки на державному рівні проводили роз’яснювальну роботу з мешканцями. Жителям Швейцарії взагалі вдалося за кілька років перетворити свою країну на одну з найчистіших в Європі. Там навіть є «сміттєва» поліція. Щоб викинути пакет із несортованим сміттям, треба придбати спеціальну марку, яку потім слід наклеїти на пакунок. Якщо викинеш пакунок без марки – тебе і через місяць знайдуть, і штраф доведеться заплатити суттєвий. Але це у них.
У Кременчуці 30% населення однозначно викидає сміття, перед цим сортуючи його. Ми це вираховуємо за наповненістю наших контейнерів. Непогано сортують пластик і скло, трохи гірше – папір. На жаль, особи без постійного місця перебування «перехоплюють» сміття у сумлінних жителів. Вони ледь не чергують біля наших контейнерів. Але найгірше, що вони псують баки, намагаючись витягнути звідти якусь пляшку. Один зі способів боротьби з таким явищем – це забирати контейнери із вторсировиною щодня, але поки немає такої можливості, адже машин не вистачає.
– Яке сьогодні технічне забезпечення КАТП-1628?
– Наш автопарк – це близько 100 машин. В нас є автомобіль Scania – він хоч і був у використанні, але дуже надійний. Грейфер на Scania збирає зараз опале листя і великогабаритне сміття. Наші не так давно придбані «КрАЗи» і «МАЗи» дуже часто ламаються, а їх ремонт обходиться в добрячу копієчку. Подекуди навіть «ЗІЛи» і «ГАЗони», які є на нашому балансі і яким по 30 років, кращі. Та ми намагаємось оптимізувати використання техніки – переробляємо маршрути руху наших машин, щоб зробити затратну частину меншою. Одразу виникає економія: якщо раніше Кременчук обслуговували 5 машин, то сьогодні – 4. Скажу чесно: якщо це була б приватна компанія, вистачило б і трьох машин. А в нас діють всілякі норми для водіїв та інші трудові правила, що заважає заходи з економії впровадити належним чином. Це дуже серйозна проблема, як на мене. В багатьох містах України збирання сміття – вже давно приватний бізнес. У будь-якому випадку, люди повинні обирати, хто надаватиме їм ту чи іншу послугу. В Кременчуці КАТП-1628 – єдине підприємство, яке займається збиранням сміття.
– Скільки комунтранс заробляє на вторинній сировині?
– Чистий прибуток – це приблизно 40-50 тис. грн на місяць. Влітку більше, бо люди більше скла і пластику викидають. Були літні місяці, коли ми здавали вторинної сировини на 180-200 тис. грн. Але все це – невеликий прибуток, не здатний зробити наше підприємство прибутковим.
– А чи вистачає контейнерів для збирання сміття? Деякі з них виглядають, м’яко кажучи, непривабливо.
– 80% контейнерів у Кременчуці – німецького виробництва (загалом у місті близько 1000 сміттєвих баків різної місткості – авт.). Вони дуже надійні, але дорогі – ми за них ще й досі розраховуємось. Звісно, контейнерів не вистачає, німці готові з нами співпрацювати й надалі, але після повного розрахунку. Та найгірше, що сьогодні на КАТП фактично немає підмінного фонду. Старі контейнери на 50% відпрацювали свій термін. Грошей на купівлю нових поки немає.
– Кременчужани скаржаться, що сміттєві баки в місті надто брудні і смердять. Як часто їх миють? Відомо, що на Деївському звалищі будують мийку для сміттєвозів і контейнерів.
– Так. Але мийка, швидше, призначена для миття сміттєвозів – це по-перше. По-друге, возити контейнери з міста на мийку не зовсім доцільно! В нас немає такого транспорту. Найбільша наша машина може забрати 3-4 контейнери максимум, а їх у нас 1000.
Знаю, що у великих містах України вже застосовують спеціальну техніку для миття контейнерів. Але і тут не без проблем. Є підприємство, яке виготовляє спеціальні машини, котрі миють сміттєві контейнери прямо на місці. На жаль, це спільне російсько-італійське підприємство «Технотрак», яке розташоване у Підмосков’ї. Зрозуміло, що за нинішніх подій ніхто не дозволить таку співпрацю. Можна працювати безпосередньо з італійцями, але це буде дорожче. Росіяни налаштували миючі машини саме для таких контейнерів, які використовують у Кременчуці, бо і в них такі самі баки. Миття контейнера такою машиною займає 1,5 хвилини. Причому брудну воду викачують в спеціальну ємність і вивозять, не забруднюючи майданчик. Сподіваюсь, що в перспективі і Кременчук до цього дійде.
– А що з Деївським звалищем? Воно дійсно перевантажене сміттям?
– Ні. До Кременчука різні комісії приїздили, різні висновки були. Зараз КАТП-1628 потрапило до програми Європейського інвестиційного банку. Місяць тому до нас приїздила делегація з чотирьох представників банку. Ось вони однозначно роблять висновок: за вмілої модернізації звалище працюватиме ще десятки років і немає необхідності шукати місце під новий полігон.
– Олександре Олександровичу, розкажіть про цю програму. Що корисного пропонують європейці?
– Делегація ЄІБ була у Кременчуці якраз, коли почався активний листопад. Найперше, що їх вразило, а точніше шокувало – це те, що опале листя і зрізані гілки ми вивозимо на звалище. Це був непідробний шок! Для них це – не сміття, а гроші. Ну поки в нас так…
А пропонують вони нам налагодити механізоване сортування на Деївському звалищі. І я з цим абсолютно погоджуюсь. Сортувальна лінія на звалищі однозначно потрібна. По-перше, це додаткові кошти від збирання вторинної сировини, по-друге – розвантаження полігона майже вполовину, а відтак – і менше навантаження на навколишнє середовище.
До речі, хочу остаточно поставити крапку в цій справі. Установка зі спалення сміття на звалищі, яка перероблюватиме сміття на електричну чи теплову енергію – недоцільна. Щоб вона була рентабельною, відстань до найближчої тепломережі має бути не більше 100 метрів. У Кременчуці від полігона до найближчої тепломережі – 1 км. Отже, заздалегідь можна сказати, що її спорудження прибутку не принесе. Сміттєспалювальні заводи працюють по всьому світу, але практично всі вони дотуються державою. Чи може собі це дозволити Кременчук? Навряд чи. У прогресивних країнах борються за екологію, а ми – за виживання. Це різні речі.
Делегація Європейського інвестиційного банку, наскільки мені відомо, готує спеціально для нашого міста програму, яку збирається втілити, коли в місті оберуть нову владу. Це, звісно, буде не так швидко – рік піде на оформлення паперів, але перспективи є.
Щороку Кременчуцьке АТП-1628 вивозить на Деївське звалище понад 450 тис. м³ твердих побутових відходів. Програмою роздільного збирання побутових відходів охоплено всі кременчуцькі багатоповерхівки та 75% приватних садиб. Прибуток від здавання вторинної сировини складає в середньому 40 тис. грн на місяць.
«Кременчужани за 5 років заборгували за вивезення сміття приблизно 7 млн грн. Стягнути ці кошти практично немає можливості, адже ми не можемо ані на день призупинити роботу. Залишається сподіватись на сумління мешканців, – зазначає в. о. начальника КАТП-1628 Олександр Нікітін.
Щороку 15 листопада в провідних країнах відзначається Всесвітній день рециклінгу, або вторинної переробки сміття. Головна мета – привернути увагу влади, громадськості та промислових структур до цієї теми.
Історія свята починається з 1997 р., коли жителі США вперше відзначили America Recycles Day («День, коли Америка переробляє відходи»). Захід організували американські екологи, влаштувавши знижки на продукцію, виготовлену з вторинної сировини. Потім таке свято почали проводити і в інших країнах. Вторинна переробка відходів здатна вирішити проблему обмеженості ресурсів, знизити вартість готової продукції за рахунок використання більш дешевої сировини і головне – зменшити забруднення навколишнього середовища.
|
