Упала стіна Чорнобильського саркофага, обвалився Крюківський міст, по Занасипу, як і раніше, гуляє маніяк, а Черкаси знову скинули отруту в Дніпро… Ви думаєте, журналісти «КП» від спеки втратили здоровий глузд і починають поширювати плітки? Ні, ми просто вирішили зібрати їх в народі та спитати розумних людей про те, що вони думають про подібні «страшилки».Плітки не розносять від добра…
«Звичайно, такі розмови небезпечні для суспільства, але викоренити їх не можна, та й не треба! Варто пожаліти і тих, хто від пліток страждає, і тих, хто їх розносить», – зазначає практичний психолог Світлана Давидюк. На думку спеціаліста, головна причина розповсюдження чуток – це невпевненість у собі, сумніви. Нещасні «чуткотворці» просто жити не можуть спокійно, бо їх постійно гризуть страхи, а знайшовши вільні вуха, ці люди діляться своєю тривогою і знаходять невелике полегшення. Причому, як правило, вони впевнені, що роблять добру справу та рятують оточуючих.
— Наших людей так часто обдурювали, що вони перестали вірити офіційним джерелам інформації, а схильні прийняти за чисту монету будь-яку «страшилку». Тим більше зараз, у часи кризи, у людей ще менше впевненості в завтрашньому дні. Позитивних перспектив народ не бачить, тому громадяни і вірять «сарафанному» радіо, - зазначає Світлана Давидюк.
Але кінець кризи настане швидше, ніж наш народ змінить своє ставлення до чуток і пліток. Виявляється, подібна життєва позиція передається від батьків до дітей, і менталітет наших співвітчизників можна змінити щонайменше через три покоління.
Політики перевіряють свої канали
Подейкують, що зараз, перед початком виборів, політики ніби тестують «сарафанне радіо», запускаючи в народ різного роду чутки. Дуже симпатична точка зору, тим паче – неодноразово це дійсно спрацьовувало.
— Чутки і плітки – страшна сила, іноді вони навіть змінюють хід історії. Наприклад, чутка про непереможне військо Чингізхана підкорювала нові території ще задовго до того, як саме військо переступало межі чужої держави. А самому воєначальнику залишалося лише прийти та проголосити своє володарювання, - розповідає кандидат політичних наук, викладач КДПУ Олексій Матета. – Відмінність між чутками і плітками в тому, що перші – це лише неперевірена інформація, а от другі – «свята брехня», яку поширюють із корисливою метою. Щоправда, іноді розповсюдження неправдивої інформації може бути навіть корисним для суспільства, наприклад, щоб сприяти загальному піднесенню, позитивним настроям, але таке буває рідко.
Можливо, нинішня традиція розповсюдження чуток тягнеться від часів тоталітаризму, коли вільну думку «душили», а вона ширилася і була такою жаданою! На жаль, тепер багато наших співвітчизників плутають свободу слова, гласність із банальним розповсюдженням брехні. А це, погодьтеся, різні речі.
За статистикою, 26% жінок дізнаються народні новини на вулиці і в транспорті, 20% від сусідів, і ще 20% - в магазинах. Чоловіки здеільшого збирають чутки на роботі (34%) та під час зустрічі із друзями (14%).
28 (213) 09/07/2009
Лариса Гориславець
Акценти: слухи, страшилки, сарафанное радио, кризис, Чингисхан, тоталитаризм, улицы, транспорт, магазины, работа
