Думка церкви у питанні клятв однозначна – не клянись. І це зрозуміло, бо одного разу присягнувшись, треба йти до кінця і все життя дотримуватись даної присяги. Людина ж – натура слабка, то чого гнівити долю? Але є професії, обираючи які треба бути готовим присягнути на вірність – справі, державі, справедливості.
Головна клятваНайбільш важливою, на нашу думку, є присяга лікаря. Йому ми довіряємо своє здоров’я, часто життя. Ми помилково називаємо її клятвою Гіппократа. Але прадавня присяга сьогодні дещо не актуальна. Сучасний лікар навряд оцінить значення клятви: «Аполлоном, лікарем Асклепієм, Гігією і Панакією, усіма богами й богинями, беручи їх у свідки». В одному з останніх перекладів клятви Гіппократа лікар мав пообіцяти не давати нікому навіть за проханням смертельного препарату, не робити абортів, а ще бути далеким від усього неправедного і згубного, особливо від любовних справ з жінками та чоловіками, вільними й рабами.
Проте лікарська присяга існує. У радянські часи медики вивчали текст присяги на пам’ять і промовляли вголос на останньому курсі медичного вузу. Наразі процедуру спростили. Присягу повторюють за вузівським керівництвом студенти-першокурсники.
Доки смерть не розлучить насСправжньої клятви від молодят наразі ніхто не вимагає. Можливо, через те, що статистика розлучень досить красномовна. Розпадаються навіть церковні шлюби. Хто винен у тому, що інститут шлюбу втрачає свої позиції, невідомо. Але якщо надумаєте все ж таки присягнути на вірність своїй половинці, зробіть це гарно і чесно. Наприклад, так: «Я обіцяю віддавати тобі краще, що є в мені, і не просити більше того, що ти можеш мені дати. Я обіцяю приймати тебе таким (ою), як ти є. Я обіцяю поважати тебе як особистість зі своїми інтересами і бажаннями та розуміти, що вони можуть відрізнятися від моїх, але це не робить їх менш вагомими, ніж мої власні. Я обіцяю кохати тебе у радості та горі раз і назавжди».
Служу УкраїніКлятву любити до останнього дня власну державу дають на плацу перед товаришами, рідними та начальниками всі, хто має відношення до військової служби.
— Кожен виходив і перед строєм зачитував присягу. Взагалі текст нам був непотрібний, ми знали його на пам’ять, кілька разів тренувалися, – згадує урочистий момент командир роти Кременчуцького обласного військового ліцею з посиленою фізичною підготовкою, майор Віктор Дудура. – Хвилювання було неймовірне: вийти, стояти зі зброєю. Перед тобою – все училище, гості. Дуже багато переживань тоді було. Тим паче радянські часи, коли служба в армії вважалась престижною. Про армію я знав дуже багато і мріяв стати військовим ще напевно з дитсадка. Моментів у житті, коли б хотілося зрадити цій присязі, не було. Я часто замислююсь: коли почати життя з початку, чи змінив би я щось у ньому? Даю собі відповідь, що зробив би той самий вибір, як і тоді.
Пам’ятаєте, як часто ми клялись у дитинстві? Що пробіжимо швидше за всіх, що більше не брехатимемо батькам, що будемо дружити довіку. Коли дорослішаєш, ставлення до присяг серйознішає. Але все одно інколи виривається оте дитяче: «Та я тобі присягаюся».Честь професіїМикола Литвиненко, головний лікар госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни:
— Я давав клятву лікаря СРСР. Це був дуже хвилюючий момент, і, я певен, тоді кожен відчув важливість та серйозність слів присяги. Клятву ми давали на випускному у ВНЗ. Кожен студент знав її слова на пам’ять. У присязі йдеться про те, що кожен, хто вирішив присвятити себе медицині, має бути вірним їй до кінця. Я впевнений у всіх своїх лікарях – кожен дотримується двох основних постулатів: «Не нашкодь», «Не відмовляй». Проте, якщо студент медвузу не перейнявся за роки навчання своєю справою, то і клятва буде формальністю. Той, хто свідомо готовий обрати цей шлях, просто не зможе вчинити інакше. Іншого варіанту – вчиняти через якусь вигоду, а не через здоров’я людини, просто немає.
Алекс Дєтков, стоматолог:
— Я пам’ятаю, як нас натовпом загнали у зал телестудії. Зібралось дуже багато студентів, ще якихось невідомих людей і всі повторювали слова, які промовляв чи то ректор, чи то декан. Це сталось на першому курсі й на той момент було простою формальністю. Моя думка така – кожен лікар насамперед має дати клятву самому собі. Якщо лікар справжній, він допомагає кожній людині, незалежно від ситуації. І таку присягу треба складати вже сформованому лікареві на останньому курсі, коли є розуміння про медицину і людину.
Найбільш курйозні клятвиНайбільш урочиста клятва у туземців Нової Британії звучала так: «Якщо я брешу, нехай мені доведеться потиснути руку власній тещі». А взагалі кажуть, найчесніша клятва всіх часів була вибита на могильному камені: «Клянуся, що більше не одружусь».
Ті, хто вступає у Міжнародну спілку лисих, створену у 1965 р. та яка налічує 250 осіб, присягаються не змінювати зачіску, поклавши руку на більярдну кулю, після чого їхню голову поливають коньяком.
У середньовічній Європі людина, щоб створити клятву, мала покласти руку на Біблію. А от у давній Ірландії чоловік присягався, поклавши руку на свою чоловічу гідність.
У трактирі над стійкою висіли роги, перед якими промовлялися такі клятви: «Не їсти чорного хліба, якщо можна дістати білий. Не пити слабкого пива, якщо є міцне. Не цілувати служницю, якщо можна поцілувати господиню, а краще поцілувати обох».
За давньою фламандською легендою в одного заможного брюссельського пана зник син. Пошуки були безрезультатними, і тоді батько у відчаї, звернувшись до Бога, дав клятву, якщо його син знайдеться, багатій поставить його золоту статую у тому вигляді, в якому він знайшовся, та присвятить її всім святим. Син знайшовся. Він справляв фізіологічну потребу.
Купці за стародавніх часів мали звичай божитися вголос, а про себе відмовлятися від сказаного. Наприклад, при клятві «Лопни очі» про себе додавали «баранячі», до клятви «Дня не пережити» додавали «собаці».
У давніх японців був звичай записувати текст присяги на папері, котрий той, хто присягався, спалював, а золу з’їдав. Японці вірили, що у разі зради зола перетворюється на отруту.
Посада вимагаєА президент же обіцяв!Президент України також змушений присягати – перед усією державою, тримаючи руку на Конституції та на старовинному Пересопницькому Євангелії. Текст присяги можна прочитати у ст. 104 Конституції України:
— Я, (ім’я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет та незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі.
Феміда сліпа, але чує добреВ Україні з 1999 р. процедура складання присяги суддями стала дуже урочистою, щоб, так би мовити, підкреслити всю відповідальність. Якщо раніше досить було прийняти присягу в місцевому управлінні юстиції, то тепер суддя присягає у присутності Президента, голови Вищої ради юстиції, представника Конституційного суду, Голови Верховної Ради, представника Арбітражного суду і Міністра юстиції.
Нардеп не поклянеться – не проголосуєДепутат без мандата – не депутат. А вручити цей документ народному обранцю можуть лише після складання присяги. Як говорить Конституція України, перед початком першої сесії Верховної Ради присягу зачитує найстарший за віком депутат, після чого всі депутати скріплюють клятву своїми підписами під текстом. Лише після цього парламентарій може голосувати і взагалі його голос набуває політичної ваги.
27 (264) 01/07/2010
Олена УСКОВА
Акценти: присяга, клятва, курьезы, Кременчуг
