Кожне місто має свою родзинку. Трапляється, що люди з найвіддаленіших куточків України приїздять поглянути на цю «родзинку», а свої, місцеві, навіть не підозрюють про її існування. У Дніпропетровську є театр «Крик» – усього 2 години дороги з Кременчука і неперевершений букет емоцій: від шаленої радості до гірких сліз, гарантований.«Крик» – це театр одного актора. Це неперевершена гра, незабутні образи у виконанні народного артиста України, лауреата Шевченківської премії та нагороди ім. Леся Курбаса Михайла Мельника. Він сам і актор, і режисер, і сценарист.
Адаптуючи для сучасного глядача твори видатних класиків, він доносить одвічні проблеми та невмирущі цінності. Переважна більшість відвідувачів – це молодь, яка заради порції позитиву займає місця навіть на сходах. Щоразу в залі є представники з інших міст України чи з-за кордону. Під час вистави у залі – мертва тиша, ніхто не перешіптується, не грається мобілкою, відчуваєш, як біжать мурашки по шкірі від легкого хвилювання, а поряд вже хтось витирає сльози.
Наразі у репертуарі театру чотири вистави: «Лоліта» (за М. Набоковим), «Mollis», «Мутація» (за творами
Ф. Достоєвського) і «Гріх» (сучасна версія за творами М. Коцюбинського). Існує навіть фан-клуб «Крику», можливо, це й занадто, але людям подобається. Значить, зачепило, значить, є потяг до мистецтва.
А чим наше місто запам’ятається гостям? Є ж, напевно, у нас родзинка, про яку дехто з кременчужан не підозрює. Якщо ви про таку знаєте – розкажіть, не соромтесь.
25 (210) 18/06/2009
| Власна інформація |
