Вітатися можна словами, поцілунками, обіймами. А ось як це полюбляють робити кременчужани, «КП» з’ясовувала у Всесвітній день вітань.
Майже 40 років тому, у 1973-му, два брати (щоправда, не кременчужани – американці) вирішили, що напруження між народами аж занадто велике. Й у розпал конфлікту між Єгиптом та Iзраїлем надіслали листи з вітаннями в усі кінці світу. Своїх ідей боротьби за мир у всьому світі вони нікому не нав’язували, лише просили адресатів привітати кого-небудь, хоча б осіб десять! Ось так і з’явилося свято привітань, яке підтримали у понад 180 країнах. 21 листопада вітати потрібно всіх. Кременчужани, звісно, не залишаються осторонь, а найактивнішим нагода взагалі не потрібна – вони можуть у звичайний вихідний вийти на вулицю і привітати перехожих, скажімо… обіймами!
Вже не перший рік час від часу на вулицях Кременчука з’являються веселі відчайдухи з плакатами і пропозицією обійнятися. Хтось знизує плечима, хтось посміхається, а дехто й обіймається! Акція, слід сказати, запозичена – ще в 2004 р. її заснував австралієць. Але що цікава, то цікава. Особливо тим, як на неї реагують люди.
— Скажу чесно, 40% людей або читають напис і проходять повз, або просто роблять вигляд, що їм не до цього, – розповідає студент Еміль, організатор останньої зустрічі «Обниму даром». – Ще 20% посміхаються, говорять: «Дякую» або «Молодці», але не обіймаються. Деякі кажуть, що обіймаються лише з дівчатами. I лише одиниці посміхаються і з радістю розкривають свої обійми. Ми не обіймаємо людей насильно, швидше, обіймають нас. Взагалі сенс акції – подарувати кожному, навіть незнайомій людині, гарний настрій, тепло й посмішку. Чомусь ми завжди боїмося, що люди зрозуміють нас неправильно. Тому й життя здається таким нецікавим. Коли ти когось обіймаєш, з’являється така легкість на душі, забуваєш про погане, про проблеми. Після перших 5-ти обіймів страх минає, на обличчі залишається усмішка, а в душі – тепло. (Т. Апрелєва)
Сьогодні все частіше люди вітаються, торкаючись щокою до щоки, але не обіймаючись і зберігаючи певну дистанцію. Така імітація поцілунку називається аколадою. Дозвольте витерти об Вас руку!Мешканці Нової Гвінеї, вітаючись, лоскочуть один одного під підборіддям, а жителі Кенії – просто плюють на перехожого. I це сприймається зовсім необразливо. Значно краще виглядає привітання японців – вони кланяються і посміхаються. Американці ляскають приятеля по спині, а латиноамериканці міцно обіймаються. Щодо словесних вітань, то гренландці обов’язково вимовляють: «Гарна погода», а мешканці Південної Африки – «Нехай буде дощ!». Згідно з давнім монгольським звичаєм, людина, яка вітається, витирає об одяг співрозмовника руку, якщо вона чимось забруднена. Сенс цього дійства філософський і мудрий: «Річ недовговічна, хазяїн – вічний».
Що цікаво: мешканці Китаю не лише не цілуються, але й не обіймаються публічно. Жителі Мозамбіка вважають, що цілуватися при зустрічі некоректно. Ескімоси під час вітання труться носами і щоками один об одного.
337 (47) 24/11/2011
Акценти: приветствия, обнимания, Кременчуг
