Кажуть, що, зазирнувши людині в очі, можна дізнатися про її найпотаємніші думки. Невже зараз, використовуючи кольорові контактні лінзи, люди намагаються приховати свою справжню сутність?

Творчі інтелектуали – вважаєте, неможливо? Помиляєтесь, це вам доведе кожен учень 9-А ліцею № 4, який минулого тижня став переможцем проекту «Ми – клас!» від ГО «Рідне місто» та Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніпра».

А вам слабо за годину гри у боулінг вибити 133 очки? А Микиті Журікову з 11-го класу ЗОШ № 13 не слабо. Він отримав диплом кращого гравця у боулінг під час запеклого змагання з однокласниками.

С раннего детства многие девочки мечтают стать моделями – сверкать на подиуме в нарядах «от кутюр», сниматься для престижных изданий у лучших фотографов мира и участвовать в съемках рекламы. На первый взгляд, все это подходит под выражение «идеальная работа».

Сьогодні френд запросив мене на джаз-сейшн. Я відповіла: «Вау, я ж обожнюю таку музику!». На ресепшні взяли прайс-лист і купили квитки. Далі все було супер. То була бест-гра від українських джаз-старс! Дивна мова, як для газетних сторінок, чи не так? Проте у побутовому спілкуванні сленг посідає перше місце.

Школярка Яна Власова та вчитель Марія Гончаренко – кращі гравці у боулінг школи № 14. Дізнатися про це їм допомогла перемога у першому етапі проекту «Ми – клас!».

10-В зі школи № 26 став першим переможцем тижня у конкурсі від газети «Кременчуцька Панорама» та ГО «Рідне місто» «Ми – клас!». За фінансової підтримки Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніпра» весь клас пограв у боулінг у ТРК «Європа» та посмакував піцею.

Слизько, мокро, холодно – до затяжної зими люди мають багато претензій. «КП» каже: схаменіться, незабаром сніг надовго зникне! Тож, підведіть очі і хоча б трошки помилуйтесь білосніжною тендітною красою.

У першу п’ятницю лютого на теренах колишнього СРСР традиційно відбуваються зустрічі випускників шкіл, училищ, вузів тощо. День зустрічі з колишніми однокласниками не гірше за західний психологічний тест виявляє, як оцінює особа свої успіхи у житті. Почуваєшся впевнено  – обов’язково мчиш до школи похизуватися перед однокласниками, рік не вдався – навряд прийдеш, кому потрібні невдахи?

Якщо б ми проживали, наприклад, взагалі не у Кременчуці, а десь в Америці, Канаді або навіть Австралії, то могли б по праву 2 лютого відзначати День бабака. І цього дня ми б не знаходили для себе іншого заняття, як вийти до лісу, чи де там той бабак живе, і спостерігати за його поведінкою, причому виключно у момент, коли той вилазить з власної нори.