На столі – запашні млинці, за вікном – то яскраве сонце, то снігова крупа, а в Придніпровському парку – дітлахи у веселих костюмах, опудало Зими та купа хмизу. Так, це він – останній день Масниці. Вже не зимовий, ще не весняний, але по-своєму цікавий та привабливий.
Після зимових холодів навіть сама назва «Масниця» зігріває душу. Тому що, як би не лютував за вікном мороз, але його час минає! Саме тому на Масницю чекають з особливим нетерпінням, адже вона відчиняє символічні «двері» весняному теплу. Хоча погоду минулої неділі аж ніяк не можна було назвати теплою, скоріше, таким собі поєдинком. Адже разів зо двадцять на день весняне сонце змінювали снігові хмари. Та попри це Зима таки запалала вогнем, а її примхи не завадили дітям співати та витанцьовувати на сцені. Учасники веселого свята крутили обручі, демонстрували силові вправи та, звісно ж, посміхались. Адже прийшла Масниця – свято пісень, ігор та тепла!
Весела та непосидючаЗгідно з легендою, Масниця народилася на Півночі, а її батьком був Мороз. Одного разу в найсуворішу та сумну пору року чоловік помітив її – дівчинку, яка ховається за величезними заметами. Він запросив Масницю прийти допомогти людям, зігріти та розвеселити їх. І Масниця прийшла! Але вже не тією тендітною дівчинкою з посмішкою на вустах, а здоровою сильною рум’янощокою жінкою з нестримним сміхом. Вона змусила людей забути про зиму, розігріла кров в їхніх жилах, схопила всіх за руки і заходилася танцювати до непритомності. Відтоді народ кличе Масницю веселою сестрою тридцяти братів, онукою сорока бабусь та донькою трьох матерів. Чому саме стількох братів чи бабусь – невідомо, але те, що Масниця залишається веселим святом – бачимо й сьогодні.
10 (300) 10/03/2011
Яна Апрелєва, фото автора
Акценти: Масленица, праздник, блины, легенда, Кременчуг
