36 років тому Кременчук потрапив у новини радіо «Свобода». На жаль, привід для цього був трагічним. А згадки про 1975 р. виникли не з приводу якоїсь річниці. Поштовхом стала маленька чорно-біла фотографія.
В одній із соціальних мереж на сторінці відомого лікаря і знавця історії Кременчука Ірини Федько є папка під назвою «Такий рідний старий Кременчук». У вільний час чимало кременчужан, не лише тих, хто зараз живе у місті, роздивляються ці фотографії, шукають на них свій будинок, свою школу, свою вулицю чи підприємство, на якому колись працювали. І часом зовсім незнайомі між собою люди діляться своїми спогадами.
Так, одна непримітна фотографія перехрестя вул. 60-річчя Жовтня і 40 років Жовтня отримала цілу низку коментарів і зацікавила мене.
Я народилася не в Кременчуці, але живу в цьому місті досить давно, щоб вважати його своїм. І про цю аварію, яка сталась у 1975 р., чула, ще коли була малою. 30 липня 1975 р. близько 21.00 тролейбус виїхав на залізничну колію і раптом з невідомих причин зупинився. Подальші наслідки були жахливими.
Ось що розповів мені свідок тих подій Олександр Топко: «Цей жах я добре пам’ятаю. Мені тоді виповнилось 17 років. Молодість була доволі бурхлива, і того дня після конфлікту на вулиці мене разом із друзями забрали до міліцейського управління по вул. 29 вересня. Ми тільки підготувалися дістати від міліціонерів «на горіхи», як по рації всіх терміново викликали на залізничний переїзд по вул. 60-річчя Жовтня. Мовляв, там сталась жахлива аварія. Нас відпустили додому, але ми були хлопці допитливі і, звісно, побігли на місце аварії».
Далі Олександр Топко розповів, що картина, яку вони побачили, досі стоїть у нього перед очима: «Тролейбус лежав упоперек залізничної колії, а на ньому, в прямому сенсі – локомотив. Тролейбус сплющило, і лише по більш-менш вцілілій задній частині можна було здогадатись, що це взагалі тролейбус. І всюди була кров. Десь о 1.00 пригнали кран, яким підняли тепловоз із тролейбуса, кров уночі замили комунальники, а наслідки аварії довелося ліквідовувати солдатам однієї з військових частин Кременчука».
— Я не хочу, щоб мене звинувачували в перекручуванні, і не можу сказати точно, скільки було жертв, але впевнений: набагато більше, ніж тоді мимохіть називали офіційні джерела, – зазначає Олександр Топко.
Ми спробували знайти ці самі «офіційні джерела». І, дякуючи директору Кременчуцького краєзнавчого музею Аллі Гайшинській, нам це вдалося. Тоді у Кременчуці виходила друком єдина міська газета «Кременчуцька зоря». Підшивка за 1975 р., на щастя, збереглася в музеї. Десь через 2 тижні після аварії на останній сторінці «Кременчуцької зорі» була розміщена замітка звичайного старшого інспектора ДАІ, в якій серед інших ДТП по місту вказана і ця аварія. Їй виділили цілий абзац. І, зокрема, вказали, що в ДТП «2 особи (!) були смертельно травмовані, і 29 осіб отримали різні тілесні ушкодження». Але ще більше вразило, що аварію, як сказано в замітці, спричинила «легковажність і самовпевненість» водія тролейбуса, причому вказане навіть її прізвище, а ось про те, що жінка, за словами знову ж таки очевидців, опинилась у числі загиблих, не сказано ані слова.
Володимир Кургаєв, завідувач міського транспортного відділу: — Зазначу, що, згідно з нинішніми правилами, залізничні переїзди повинні мати звукову або світлову сигналізацію і шлагбауми з обох боків. У нашому місті лише один залізничний переїзд цим правилам не відповідає – у Крюкові, по вул. Крупської. Біля заводу «Кредмаш», на сумнозвісному переїзді, спочатку хотіли перенести залізничну колію. Але це навряд чи колись станеться – дуже затратна справа.
Минув рік після трагедії в МарганціЗалізничні переїзди нерідко стають місцем трагедій, і не лише в нашому місті. Трохи більше року тому, 12 жовтня, у Марганці Дніпропетровської області сталася наймасштабніша за кількістю жертв катастрофа. Пасажирський автобус зіткнувся з локомотивом. У ДТП загинули 45 людей. Після трагедії у Марганці український уряд пообіцяв ліквідувати залізничні переїзди на території країни упродовж 5-7 років, замінивши їх мостами і шляхопроводами. Ледь не в кожному місті ці переїзди перевірили, до експлуатації більшості з них перевіряльники мали претензії. Претензії були і до кременчуцьких залізничних переїздів.
Олександр Топко: – Ми слухали, як тоді казали, «ворожі голоси». Ловили на радіоприймачах «Голос Америки» або радіо «Свобода». І там сказали, що у Кременчуці Полтавської області сталася жахлива аварія з жертвами. Кількість загиблих не уточнюють.
340 (50) 15/12/2011
І. Житня
Акценти: железная дорога, Кременчуг
