До Дня всіх закоханих ми вирішили дослідити тему, яка цікавить тих, кому зустрічати свято поки що ні з ким. До питання ми підійшли з усією серйозністю, опитали велику кількість людей. Тож сподіваємося, що чужий досвід надихне когось підвестися з дивана й розпочати рішучі дії.
До 16-ти і старшеЗазвичай в юних осіб великих проблем з пошуком кохання немає. Вважається, що їхні стосунки поверхневі та рідко мають серйозні наміри, однак саме в юному віці більшість українців створюють сім’ї.
Шкільне кохання, яке триває 30 роківМикола, 45 років:
— Ми познайомилися зі Свєтою ще в першому класі. Звісно, тоді ні про яке кохання не йшлось. А от років вже у 15, ну… почали ми зустрічатися. Скільки за цей час пережито – й не згадати. Я й в армії відслужив, боявся, як і всі хлопці, що не дочекається. І бувало по-всякому: й сварилися сильно, я й на заробітки за кордон від’їжджав на 1,5 роки, і з батьками були непорозуміння. Та сьогодні ні про що не шкодую. Бо зі мною та сама Свєтка, яку я покохав 30 років тому.
З інститутської лави до РАЦСуОльга, 29 років:
— Я навчалась у Кременчуцькому університеті. З хлопцями проблем не було. Та я хотіла довчитися, а потім влаштовувати особисте життя. Сергій навчався тут же, на системотехніка. Познайомилися ми якось мимохідь, я й забула б про нього, якби вже наступного ранку він не чекав на мене під аудиторією. Десь місяць ми так і зустрічалися, під аудиторією, поки Сергій не запропонував піти в кафе. Був дуже нерішучий, але впертий. Своєю впертістю і підкорив мене.
Йди ти… на сайтНаталія, 35 років:
— В інституті диплом я захищала англійською мовою. Для того, щоб вільно спілкуватися, вирішила зануритись у мовне середовище, тобто в англомовний Інтернет. Я знайшла чат, який мені сподобався, і почала знайомитися з людьми. З часом ми потоваришували з Майклом із Америки. Й я відчула, що вже заходжу до чата не лише, щоб попрактикуватись у мовленні. Майкл був цікавим співрозмовником, його інтереси і цілі в житті були схожі на мої. Так, чатування в Інтернеті переросло у справжні серйозні стосунки. Після інституту ми побралися. Він – чудова людина, зараз у нас двоє гарних синів, великий будинок, я – щаслива жінка. До речі, диплом захистила блискуче – от що означає мовна практика!
Ми познайомились на танцяхІрина, 25 років:
— Всі кажуть, що в нічному клубі познайомитись і зав’язати серйозні стосунки неможливо. Але я вважаю, що взагалі ніде не познайомишся, якщо ти тільки й думаєш про серйозні стосунки. Я відпочивала в нічному клубі з друзями. Побачила за сусіднім столиком знайому з компанією та пішла привітатися. Мене познайомили з кількома хлопцями, один з них запросив потанцювати. Виявилося, що знайома вже все зробила за мене, дала мій номер телефону практично незнайомому чоловіку. Щоправда, гнівалась я недовго. Іван мені сподобався майже одразу. Ми вже 6 років разом і не збираємося на цьому зупинятися.
Баба – ягідка зновуУспішні знайомства в тих, кому вже далеко за 30, на жаль, рідкість. Але щастя може посміхнутися в будь-якому віці.
Я телефоную за оголошеннямМарія, 60 років:
— Діти виросли, робота закінчилась, а я, така молода й вродлива, залишилася вдома перед телевізором. Всі книги перечитані… Врешті я наважилася дати оголошення в газету. І, ви знаєте, дуже багато чоловіків відгукнулися. Щоправда, здебільшого вони були не місцеві. Я наче знову помолодшала – до мене залицялися, навіть вірші писали, кілька разів і на побачення сходила. За оголошенням познайомилась і з Володимиром своїм. Хоча й не дуже радію його любові до бойовиків, а все ж не сама вечорами – це дорогого коштує.
Одяглася, нафарбувалася і пішла прикрашати світ!Клавдія Львівна, (вік приховує):
— Про якісь романтичні стосунки у моєму віці говорити непристойно. Ну хіба ж я винна, що залишилася сама? Я вважаю, що людина молода, поки душа не постаріла. А я себе відчуваю молодою дівчиною. Влітку макіяж зробила, зачіску, сукню попрасувала – й у «Придніпровський» на танці. Якщо пощастить – з дідусем яким повальсую, а ні – то з подружкою. Отакі в нас розваги.
Клуб знайомств «Ольга» – шанс єОльга, керівник клубу:
— За останні 10-20 років ми набули нових технологій і, здавалося б, з’явилося більше можливостей спілкуватися один з одним. Але ж ні. Ми припинили розмовляти один з одним. Ми розучилися знайомитися на вулиці, в автобусі. У нас повністю зник інститут подруг. Цукерково-букетний період скоротився до мінімуму, зникла романтика. Ми стали спілкуватися лише за необхідності. І настає час, коли помічаєш навколо себе порожнечу. Тоді починається пошук другої половини. Якщо раніше друга половинка потрібна була лише для створення сім’ї, то зараз цього мало. Вимоги зросли, стали більш європейськими. Ніхто не поспішає до РАЦСу, всім потрібна близька, розуміюча людина, тобто друг, подруга. У нас не шлюбна агенція, у нас – клуб друзів. Ми допомагаємо людям передусім знищити порожнечу. Якщо у вас серйозні наміри, телефонуйте: 77-89-87.
Мені вже не 20У суспільстві поширена думка, що жінки за 30 мають значно більше шансів залишитися самотніми, ніж чоловіки. Мовляв, чоловіка, хоч і поганенького все одно до рук приберуть. Та навіщо вам, пані, поганенькі?
Сайти знайомств – тренувальний табір Наталія, 37 років:
— Я пішла на сайти знайомств, хоч усі й відмовляли мене від цього. Ну і нехай там одні збоченці – хоч подивлюсь, як вони виглядають. Виявилося, що збоченців там не так уже й багато. Проте чимало одружених чоловіків, які шукають розваг на стороні. Але є й нормальні хлопці. Час від часу ми зустрічаємося. Серйозні стосунки з цих зустрічей ще не виходили. Проте я впевнена: сайти знайомств – це добре, це досвід спілкування і тренування свого вміння кокетувати.
Незалежно від віку, вимоги у чоловіків і жінок однакові. Жінки шукають розумного співрозмовника, сильне плече, здатне захистити і взяти на себе вантаж проблем. А чоловіки шукають берегиню, яка б вміла слухати, погоджуватися та варити борщ.Шлюбні агенції шукають жінокУ шлюбних агенціях наразі клієнток не багато. Чоловіків, які бажають познайомитися з українськими панянками, значно більше, ніж жінок, які бажають знайти закордонного друга. За статистикою агентств, упродовж року трапляється і кілька весіль, і щасливі зустрічі. Адже закордонні панянки продовжують вірити в емансипацію, що не подобається їхнім чоловікам. Вони ж бо мріють про берегиню, яких в Україні хоч греблю гати.
Службовий роман з хепі-ендомСергій, 32 роки:
— Я працюю, скільки себе пам’ятаю. Треба було і платити за навчання, і матері допомагати. Раптом підняв голову – а мені вже 30. Подумав: може, воно й на краще, що дружини немає, отже, доля така. Наша фірма розташовується у кількох приміщеннях, з деякими колегами ми ніколи не пересікаємося. Рік тому на Великдень керівництво організувало корпоративну вилазку на природу. Було багато дівчат, яких я не знав, серед них – і Віра. Наступного дня я наважився та написав їй СМС. Ми кілька тижнів попереписувалися, і вона запросила мене в кіно. Я майже одразу зробив Вірі пропозицію, і цього літа в нас буде весілля.
Спільні інтереси до кохання доведутьІлона, 35 років:
— Я вивчаю багато літератури з психології та люблю бувати на зустрічах, де збираються люди зі схожими інтересами. Торік я вперше потрапила на харківський фестиваль «Тавалє». І щось мене підштовхнуло піти на майстер-клас з тантри. Навіть із заплющеними очима (так треба було під час заняття) ми з Сашком відчули один одного. Потім ще спілкувалися та роз’їхались: я – у Кременчук, Олександр – у Донецьк. Але довго ми на відстані бути не змогли. Тож щойно формальності з роботою будуть завершені, я переїду до своєї половинки.
А в ресторані, а в ресторані…Оксана, 39 років:
— Якось після роботи ми з подругою зайшли до кав’ярні потеревенити про своє, жіноче. Згодом до нас підсів чоловік. Слово за слово – так і познайомилися. Мені він не те, щоб одразу сподобався, але щось у ньому було. Вже пізніше він розповів мені, як неймовірно соромився підійти познайомитися, адже думав, що я занадто вродлива, щоб бути самотньою. Але врешті хильнув коньячку для хоробрості і підійшов.
348 (6) 09/02/2012
Акценти: знакомства, любовь, Кременчуг
