Одна моя подруга якось давно безтямно закохалася в сусіда. Він гарний, мов з журналу: зовнішність мачо, тіло Аполона, доглянутий, стильний. Але водночас якийсь замкнений у собі, недоступний. Дівчина мріяла про сусіда, а він не виявляв до неї жодного інтересу. Тоді дівчина пішла до психоаналітика і розробила стратегію завоювання.
Подрузі Оксані було 18, її сусіду-красеню Олексію — 28. Закохана дівчина писала вірші та кидала їх у сусідську поштову скриньку. Вірші були вистражданими безсонними ночами: «Хочу, чтоб для моей мечты Ты был всю жизнь единственной границей. Хочу быть музыкой, чтоб ты привык И без нее не мог прожить и часа...» І замість підпису – відбиток уст. Але віршовані зізнання були даремними.
Оксана була впертою і не відступала. Впевнившись, що інтригуючі погляди та міні-спідниці не справляють бажаного ефекту, вирішила діяти більш рішуче. Одного дня подзвонила в сусідські двері з проханням: «Сфотографуй нас із подругою!» Олексій виконав, що просили, і … пішов, без найменшого натяку на бажання продовжити спілкування. «Пішов, то й грець з тобою!» – розлютилася Оксана. Час минав, дівчина зустріла іншого цікавого парубка, у них зав’язалися стосунки. Але привабливий сусід не виходив із голови.
Так минуло 4 роки. Вона подорослішала, порозумнішала. Але після випадкової зустрічі з сусідом у дворі її почуття спалахнули з новою силою. Вона знову зробила перший крок. Вони домовились про наступну зустріч і вже в кафе захоплено проговорили 6 годин поспіль. Оксана відчула духовну гармонію в стосунках, а Олексій після тієї зустрічі не телефонував місяць, лише зрідка писав СМС. Згодом вони стали парою. Проте досить дивною – бачилися лише 3 рази на місяць. А між побаченнями, коли випадково зустрічались у дворі, під’їзді, то просто вітались, Олексій не виявляв жодних почуттів, крім сусідських. Так тривало два з половиною роки. Коли Оксана намагалася заговорити про щось більше, у відповідь чула: «Не подобається – йди, більшого дати тобі я не можу». А вона без нього не могла жити.
«Дурепа! Він тебе просто використовує!» – не раз докоряла подруга. А вона не слухала, бо заглибилась у психологічні книжки, у розмови з психоаналітиком і розробила стратегію завоювання. І врешті досягла того, що Олексій хоча б наполовину впустив її у своє життя, вони проводять разом вечір п’ятниці і вихідні. Психолог каже, що це величезна перемога над чоловіком, який належить до типу закоренілих холостяків.
«Привернути увагу самодостнього холостяка може тільки особлива леді, - запевняє психолог Ірина Синицiна. - Така ж вільна та самодостотня, як він. Вона має гарно виглядати, бути розумною, мати цікаву роботу та незвичайні хобі». Типи холостяків«Мамій (матусин синочок)». Став холостяком через неправильне виховання. А саме через диктат деспотичної мами, яка нав’язувала навіть у дрібницях свої рішення, власний стиль поведінки. Тому чоловік усе життя хоче від цього звільнитися.
«Розлучений». Цей холостяк або ж мав невдалий короткий шлюб, або ж нещасну любов, від чого залишилися глибокі рани.
«Реаліст». Він ніби-то й готовий вступити в шлюб, але нема кар’єри, квартири, авто, ще чогось. І він сказав собі: зароблю гроші, тоді одружусь. Але час іде…
«Одинокий вовк». Це природжений одинак. Він настільки самодостатній, що не розуміє, що таке самотність.
«Вічний романтик».Такий усе життя шукає примарний ідеал. У шлюбі стає домашнім катом. Адже жінка завжди має бути такою, про яку він мріяв.
Стратегія завоюванняПані Ірина наголошує на тому, що завойовувати такого чоловіка слід тільки в тому разі, якщо ви впевнені що маєте до нього справжні сильні почуття, і будете з ним щасливою. Переконавшись у цьому, вам слід:
1. Встановити тип.
2. Гарно виглядати.
3. На першому побаченні: не говорити про побут, сім’ю; уміти слухати; бути м’якою, не командувати; демонструвати свою незалежність, любов до свободи.
4. Не телефонувати ніколи першою. Не варто показувати, що чекали його дзвінка.
Як заманити холостяка в РАЦС1. Плавно, непомітно переконувати холостяка в тому, що з коханою жінкою він швидше досягне своїх цілей.
2. Щоб витіснити холостяцьку звичку, треба створити йому нову, тобто себе, створити ритуали, пов’язані лише з вами двома.
Комплекс неодруження — В історії йдеться про типового закоренілого чоловіка-холостяка. Холостяк – це просто неодружений чоловік. Але закоренілий холостяк – це чоловік, який взагалі уникає тривалих стосунків, більше 9 місяців, – коментує практичний психолог Ірина Синиціна. – Приблизно у віці 30-35 років холостяцький спосіб життя перетворюється у звичку, яку дуже складно побороти. В чоловікові розвиваються надмірний егоїзм, нездатність на самопожертву та багато інших психологічних проблем і комплексів; також часто: інфантилізм, заглибленість у фантазії; страх брати на себе відповідальність за супутника життя.
За словами психолога, жінки часто втрачають голову від закоренілих холостяків, бо ті здебільшого ретельно доглядають за собою, вони розумні і самодостатні, мають цікаві хобі та інтереси. Але головне – вони панічно оберігають свою свободу. За найменшого посягання на неї зникнуть, не роздумуючи. Також вони фанатично ставляться до своїх хобі, чітко дотримуються ритуалів, пов’язаних з ними. Наприклад, якщо в холостяка субота – день волейболу з друзями, то він не пропустить гру ні за що у світі! Його не можна завоювати домашньою випічкою та власноруч приготованими стравами. Він усе це сам може робити. І жінка-доморобітниця йому точно не потрібна, йому більше до вподоби цікава особистість.
21 (258) 20/05/2010
Анна ЛІЩУК
Акценти: холостяк, психология, Кременчуг
