Вся історія обителі - в одному альбомі

Всеукраїнський благодійний фонд «Джерело Дніпра» підготував презентаційне видання про Козельщинський жіночий монастир. 6 березня, у день вшанування Козельщинської ікони Божої Матері, видання було урочисто передано насельницям обителі.

Ініціатори випуску видання, в яке увійшли цінні фотографії та документи, кажуть, що головна мета – донести до людей унікальну історію Козельщинської обителі та чудодійної ікони, які здавна вважалися берегинями Полтавського краю. Славетна історія монастиря починається з унікального зцілення дитини, що сталося наприкінці ХІХ ст. Видання розповідає про це так:

— У селищі Козельщина проживало сімейство графа Капніста. У родині було четверо дітей. Середня дочка Марія якось невдало підвернула ногу й тяжко занедужала. 2,5 роки ніхто не міг вилікувати дівчину, яка страждала на параліч ніг. Батьки вирішили відправити доньку до Москви на лікування. 6 березня 1881 р. Марію збирали в дорогу, і мати дала їй на щастя ікону Богородиці помолитися перед дорогою. Дівчина зі сльозами почала просити допомоги у Божої Матері і раптом відчула гострий біль. Марія знепритомніла, а отямилась абсолютно здоровою. Після дивовижного зцілення Марії сотні богомольців потяглися до обителі за чудом, і воно щодня здійснювалося.

З тих часів збереглася традиція 6 березня вшановувати Козельщинську ікону Божої Матері. У цей день до Козельщини з’їжджаються сотні вірян.

Як відомо, саме Всеукраїнський благодійний фонд «Джерело Дніпра» сприяв відродженню храму після багаторічного запустіння. У післявоєн­ні роки монастир закрили, і лише в 1990 р. сюди знову повернулися насельниці, а в 1993 р. в обитель повертають й славнозвісну ікону Богородиці. Силами благодійників у храмі проводять ремонт, відбудовують господарські приміщення, а потім розпочинають найпочесніше завдання  – відновлення іконостасу. За значний внесок у справу відро­дження храму Українська Православна Церква нагородила Почесного Пре­зидента Фонду «Джерело Дніпра» Володимира Матицина кількома орденами святих  – преподобного Нестора Літописця, Святителя Миколая, Рівноапостольного князя Володимира та Орденом 1020-річчя Хрещення Русі, а його дружину, Тетяну Матицину  – Орденом Святої Великомучениці Варвари.

«Родина Матициних зробила велику справу»

Єпископ Кременчуцький та Лубенський Тихон:

— Діла благодійників дуже потрібні! І справа тут не лише у відродженні храмів, а у відродженні ставлення людей до Церкви, до самих себе. Бог дав людям Церкву, щоб вони об’єднувалися. Наразі нам не вистачає єдності, кожен сам за себе. За таких умов благодійництво має особливе значення, бо воно змінює ставлення людей один до одного, змінює моральний клімат у суспільстві, оздоровлює духовність. І Володимир Митрофанович, і його родичі зробили велику справу, і дай їм Господь воздаяніє праведне.

Акценти: православие, благотворительность, храмы, церковь, Козельщина