Минулого тижня близько 40 кременчужан – переселенці з Чорнобильської зони, відвідали свій рідний край. Поїздку до Чорнобиля їм допоміг здійснити депутат міської ради від партії «Рідне місто» Олександр Роженко.
47-річна Тетяна Рибалко цієї весни вперше повернулася до рідного міста. У 1986 р. жінка була ліквідатором на ЧАЕС. Працювала на хлібокомбінаті, від якого її, 22-річну дівчину, направили вантажити до літаків лантухи з піском. Але то вже згодом, коли про лихо дізналися всі. Бо мешканці Чорнобиля, який розташований за 12 км від атомної станції, понад тиждень про жахливе навіть не здогадувалися:
— Ми стояли біля дороги й дивились, як людей виселяють з Прип’яті, – пригадує Тетяна. – I лише на десятий день, коли радіаційні показники почали зашкалювати в Європі, нам офіційно оголосили про вибух та створення 30-кілометрової зони відчуження.
«Візьміть із собою продукти, паспорти та білизну на 3 дні», – так наказали людям перед відселенням. Проте якщо більшість людей із зони відчуження втікали, то дехто навпаки – шукав прихистку.
— Якось до міста прийшла жінка з Сибіру, – розповідає Тетяна. – Вона оселилася в одному з будинків, народила дочку. Оскільки дітям було заборонено проживати в цій зоні, дитину в матері забрали та поселили в інтернат. Iншим разом приблудили дві монашки. Вони також зайняли один із будинків, ходили до церкви. Проте більшість хат досі покинуті. Лише на нашому подвір’ї до трагедії проживало 16 сімей. Сьогодні з них у Чорнобилі залишилася тільки одна 77-річна жінка, в якої ми всі й зібралися. Раніше подвір’я здавалося таким просторим, вулиці – широкими. А зараз усе маленьке, позаростало, тротуару майже немає. Дороги прокладені лише до музею чи парку – туди, де найчастіше бувають туристи. У бур’янах повзають вужі та змії, а в місті можна побачити коней Пржевальського та диких кабанів. Вночі навіть вовки навідуються, вони на багатьох подвір’ях собак поїли.
Лише 3 роки тому востаннє була в Чорнобилі кременчужанка Альона Щербак. Каже, що навіть за цей відносно недовгий період там відбулося багато змін:
— Сьогодні старі будинки в центрі міста зруйнували, на їх місці висаджують новий парк, – розповідає жінка. – На місці колишнього кінотеатру збудували музей про Чорнобильську трагедію. Одне з небагатьох, що збереглося – це наша гарна стара церква. Є також лікарня, пошта, магазини й навіть клуб.
«Ми побували вдома!»З проханням організувати поїздку до Чорнобиля кременчужани, які мешкають у виборчому округу № 15, звернулися до депутата Олександра Роженка.
— Спасибі Олександру Анатолійовичу за таку можливість – побувати вдома, – говорять кременчужани. – Так хотілося побачити тих, з ким росли, товаришували. Ми вперше за багато років зустрілися зі своїми сусідами, друзями. Було стільки обіймів та сліз радості!
Олександр Роженко, депутат міськради від виборчого округу № 15 (партія «Рідне місто»):— В одному з будинків мого округу проживає більшість переселенців з Чорнобильської зони. Ще під час виборчої кампанії вони просили допомогти в організації поїздки до Чорнобиля, яку хотіли б здійснити навесні, у 25-ті роковини вибуху на АЕС. Їм хотілося відвідати рідні місця, де поховані близькі люди, а також зустрітися з колишніми земляками, які переїхали до інших країн. Я пообіцяв допомогти. Але організувати поїздку було нелегко. Тому я дуже дякую за підтримку і міській владі, і КП «Міськводоканал», котре надало автобус для здійснення подорожі.
20 (310) 19/05/2011
Акценти: Чернобыль, Припять, Кременчуг
