До редакції «КП» прийшов наш давній друг, учасник війни Олександр Кшевінський. Він приніс розповідь про свого друга, одного з героїв – захисників Севастополя, Миколу Бусяка, з яким вони познайомились у роки Великої Вітчизняної війни.…у вересні 1941 р. Микола Бусяк був призваний у ряди Червоної Армії. Війна вже наближалася вогняним валом до Севастополя, й у жовтні морський піхотинець 1-го Севастопольського стрілецького полку Микола Бусяк отримав перше бойове хрещення.
З 15 січня 1942 р. він був переведений у 8-му окрему бригаду піхоти. Атаки гітлерівців змінювалися контратаками. В одній з них рядовий Бусяк так устромив штика своєї учбової гвинтівки у груди фашиста, що не зміг висунути. Замість гвинтівки підняв із землі шмайсер гітлерівця. Після битви командир взводу спитав у Бусяка: «А де твоя гвинтівка?». «Не зміг витягнути з німця, але я приніс його автомат», – відповів молодик. «Молодець, Бусяк, такого велетня завалив».
Микола у той час був зростом 150 см і завважки 48 кг. Але рукопашному бою його навчили бувалі сержанти, які пам’ятали: куля – дура, штик – молодець…
Прочитав про власну смертьЗахисники Севастополя билися до останнього. Небагатьом вдалося евакуюватися морем. Пораненого, без свідомості, Бусяка гітлерівці взяли в полон. Нещодавно у Книзі пам’яті Микола Бусяк прочитав про себе, що загинув 3 липня 1942 р. I згадав Криворізький концтабір № 338, втечу з рудника ім. Кірова, куди гнали на роботи полонених червоноармійців. А потім був знову фронт. Бойові медалі, зокрема «За відвагу», свідчать про мужність Миколи Бусяка. Після війни Микола повернувся до мирної праці. Був ливарником на заводі. Вийшовши на пенсію, Микола Митрофанович передав усі свої медалі до заводського музею.
18 (308) 05/05/2011
Акценти: ветеран, Великая Отечественная война, раненый, смерть, боевые медали, мужество, Кременчуг
