Дивну історію про старовинну ікону з «живими» очима розповіла «КП» Катерина Савустяненко з с. Градизьк.
Якось Катерина Семенівна пішла в гості до знайомої. В узголів’ї її ліжка побачила тьмяну стару ікону з зображенням Iсуса Христа. Катерина Семенівна зауважила, що не можна тримати ікони біля голови. Господиня будинку відповіла, що рада б була і позбутися цієї ікони, але ж викинути не можна – гріх. Так Катерина Савустяненко отримала образ у подарунок і почала дивну історію, з ним пов’язану.
Коли у роки війни вороги зруйнували одну з церков Глобинщини, прабабуся власниці ікони врятувала від знищення зображення Iсуса Христа. Воно й тоді вже було досить старим. Певний час рятівниця переховувала образ на горищі, адже в ті часи не можна було відкрито тримати вдома такі святі речі. Згодом ікона перейшла у спадок до її правнучки.
— Я не дуже хотіла брати ту ікону, адже образ святого майже не було видно. Півроку ікона простояла в моєму будинку. Потім я перенесла її до іншої кімнати. Через місяць помітила, що вона посвітлішала. А обличчя стало, як у живої людини – губи почервоніли, риси обличчя та очі зробились чіткими. Якось до мене прийшли гості і відзначили, мовляв, Iсус Христос нас роздивляється. Я й сама придивилася – справді, він ніби водить очима за людиною. I це вже неодноразово підмічали мої друзі, – розповідає Катерина Савустяненко. – Нещодавно ікону побачила колишня хазяйка і не повірила своїм очам – гадала, що я почистила образ. Але я лише зверху протерла скло.
Ми теж вирішили придивитися до зображення Iсуса Христа. Можете не вірити, але й справді – очі святого наче супроводжують людські рухи. А повіки злегка то прикривають зіниці, то відкривають. Коли фотографували, вони, навпаки, ширше розплющилися. На зворотному боці дубового окладу – іржавий від часу цвях з проволокою, на якому ікона кріпилася, та слід чи то від вогню, чи то від вологи. Видно, що оклад не відчинявся, тобто людської руки там не було. Жодного напису з датою «народження» образу теж немає.
Чому образ очистився – загадка. Але Катерина Савустяненко чула, що, коли ікона перетинає свій віковий рубіж, вона знову освітлюється і тьмяність поступово зникає. Ще одна версія – можливо, просвітленню сприяла позитивна аура будинку. 13 (303) 31/03/2011
Акценти: икона, православие, чудо, Кременчуг
