Мій дім – моя фортеця

Наші пращури дуже ретельно обирали місце для зведення будинку. Недарма кажуть: «Мій дім  – моя фортеця, адже після напруженого робочого дня так чудово повертатися до власної оселі, де нам затишно і спокійно. Кажуть, для того, щоб жилося добре та всі були здорові, треба обирати для будинку щасливе місце. Але як не помилитися?

Стеж за коровою

У давнину на ділянку землі, де хотіли збудувати житло, насипали купками зерно. Коли три ночі поспіль жодна тварина тих купок не «попорає», там можна закладати фундамент. В інакшому випадку, краще шукати іншого місця.

Ділянка для майбутньої хати мала розташовуватись на рівному та сухому місці (щоб не було волого, стіни не цвіли та жаби не квакали), а також на цілині, аби будинок з часом не осунувся. Місце майбутнього помешкання освячували, а ще там… припинали корову і спостерігали. Якщо корова неспокійно поводилась, не лягала, хоч якого корму їй не приносили, вважали, що внизу, під землею, зла сила панує.

А ще посипали обране місце попелом і дивилися на вранішній послід на ньому: пташиний  – отже, вестиметься хатнє господарство, звіриний – добре хазяйнуватиметься господарю, а коли людський – то там ходять злі духи і потрібно відступити. Не варто починати будівництво у високосний рік, бо хата спорожніє.

Будівництво починають на повний місяць

У давнину стежили за тим, аби при закладанні фундаменту будинку під нього не потрапило коріння дерев, бо вірили, що тоді у хаті ходитимуть невдоволені. Намагались уникати зведення стін на стежках, бо у хаті ніколи не буде користі в роботі, а все, що зроблено – за вітром піде. Коли ж поставити житло на межі, вона буде розділяти родину.

До того ж, зводити стіни чомусь було заведено навесні при повному місяці і зранку – щоб і в хаті повнів достаток. Вважають, це найсприятливіший час. До речі, краще починати цю важливу справу у вівторок, бо, як кажуть, вівторок у толок. Будинок зводили так, щоб вікна та двері були обернені до сонця – люди вірять, що таким чином з оселі висвічується всіляке лихо.

Перший до хати – кіт

Коли вперше заходили у будинок, упускали поперед людей кота. Спостерігали: де він обере собі місце, там загалом сприятлива зона. Варто внести хліб, скатерку, рушник.Вже зведений будинок обов’язково потрібно освятити, після чого господарі влаштовували невелике свято, так звані входини. Чужих у хату не запрошували.

Якщо людина вперше зайшла до нового будинку господарів, то обов’язково має їм щось подарувати  – на добробут оселі. Хоча б покласти гривню чи навіть копійку, щоб у цьому будинку водилися гроші і був достаток.

За народними повір’ями, не можна зводити хати на роздоріжжі, на місці, де колись розташовувалось кладовище чи була викорчувана бузина. Також не бажано закладати фундамент на місцях, де колись сталося лихо.

Ладан – від нечистої, волошки – для веселощів

Нещодавно довелося побачити, як господарі закладали фундамент нового будинку в с. Святилівка Глобинського району. Нагадувало це якийсь мовчазний ритуал. Лише потім господар розповів що й до чого. Тож в один куток клали гроші, щоб копійка у родині не переводилась, у другий  – ладан, щоб нечиста сила не наближалася до житла, у третій  – лили освячену воду, аби господині не пекло душу, тобто щоб не сумувала безпідставно. У четвертий же куток клали вовну, аби в будинку було тепло і сухо. Але й це ще не все: поряд із закладеними «скарбами» встромляли волошки або іншу зелень – на веселощі та дітей.

Привид глобинської хати

Подружжя Олега й Сніжани Н. із Глобинщини перейшло жити у будинок, де померла стара бабця. Тривалий час молода родина доглядала за цією бабусею, а тепер Сніжана боїться спати у хаті. Каже, постійно сниться небіжчиця, яка ходить по кімнатах і ховає речі. Хоча всі предмети, якими вона користувалася, та фотографії подружжя прибрало, зробили в оселі й ремонт, але все одно в будинку ніби присутній дух старенької, здається, що вона потайки спостерігає за сім’єю. Кілька ночей молода хазяйка навіть блукала по будинку, доки знайшла двері. Каже, що дуже моторошно було.

Священик освятив помешкання. А односельчани порадили віднести на могилу небіжчиці білі монети і сказати: «Візьми оце срібло, а нам віддай все своє добро». Сніжана так і зробила, але й досі боїться перебувати у будинку. Жінка припускає, що бабця сниться тому, що у самої не було власних дітей. Ще односельчани кажуть, що потрібно промовити: «Огонь з хати, Матір Божа в хату, на хрест святий ложусь, нікого не боюсь – ні ворога, ні супостата». Подумки варто перехрестити вікна, двері і себе. Сніжана та Олег сподіваються, що це неприємне та дещо містичне явище зникне, коли вони зберуть своїх рідних та друзів на входини.

Акценти: дом, народные обычаи, история, Кременчуг