Вишиті картини під склом у сільській хаті – цей атрибут наразі рідкість. Але нам вдалося знайти майстриню, яка зберігає вдома свої роботи. Надія Стрижак із с. Погреби Глобинського району почала вишивати свої картини ще у 50-х рр. минулого століття.
У ті часи було модним прикрашати домівку вишитими картинами. Чимало гарних сюжетів створили на полотні за допомоги ниток та голки натруджені жіночі руки, проте мало робіт залишилось у Надії Стрижак. Свої картини, в кожній з яких міститься часточка душі, майстриня дарувала друзям. Якби зібрати всі, вистачило б для персональної виставки.
Вдома у Надії Стрижак залишилися тільки «Альонушка» та «Квіти у кошику». Полотна вишиті хрестиком. І розрадою, і втіхою стала вишивка для Надії Павлівни. Каже, за таким заняттям усі буденні проблеми відступали. Вишиванню навчилася від матері – Олександри Андрейко. Жінка пригадує, як довгими вечорами матуся старанно вишивала при світлі гасової лампи. Схилиться над візерунком і тихенько наспівує. Донька й собі швидко перейняла мамине захоплення.
Маючи лише голку й нитки, руки Надії Стрижак створювали дивовижні речі, у них відчувається витончена гармонія та досконала композиція. Вишивання – дуже тонка й копітка робота. Не в кожного вистачить терпіння і бажання. Майстерність вишивальниці визначають за кількістю вузликів на зворотному боці роботи. На картинах Надії Стрижак – жодного вузлика. Візерунки для вишивки тоді брали з журналу «Радянська жінка» та зі зразків зображень, намальованих хрестиком на тканині. Нитки-муліне та «іриски» на той час були в дефіциті. Часто їх доводилося вимінювати в магазині на не менш дефіцитний продукт – курячі яйця.
24 (261) 10/06/2010
Віта Коноваленко, фото автора
Акценти: искусство, вышивка, картины, мастер, Кременчуг
