Робота з металом, вироби з дерева, захоплення технікою, праця в полі – все під силу вправним чоловічим рукам. Та далеко не кожен може виконати тонку жіночу роботу. 63-річний Микола Козленко з с. Бабичівки, що на Глобинщині, з дитинства плете гачком ніжне білосніжне мереживо. Мало хто з наших сучасниць сьогодні може похвалитися таким умінням.
– Навчився в матері – Катерини Федотівни. Вона тоді на цьому заробляла. Вправна була майстриня, таких у селі небагато. Їй навіть дівчата на придане замовляли рушники, напірники, скатертини. Ще в школу не ходив, а плести вмів. Здається, навіть читати навчився пізніше. Мене завжди цікавило щось нове, незвичне, тому і це рукоділля закортіло опанувати, – розповідає Микола Миколайович. – Пам’ятаю, як довгими зимовими вечорами сиділи з матір’ю на печі і під світлом керосинової лампи плели. Спочатку я навчився плести мереживні кружечки. А першу серйозну, як мені тоді здавалося, роботу – корзинку з таких кружків, подарував мамі на жіноче свято.
Згодом співрозмовник навчився плести мереживо до рушників, напірників та простирадл. Тоді такі речі були в моді. Щоб мереживо довго тримало форму, його крохмалили. А ті, хто не мав змоги купити собі абажур, робили його з мереживного накрохмаленого кружка.
— Гачки для в’язання робив власноруч зі звичайної спиці. Загинав її, загострював та підпилював кінець. Такі гачки значно кращі за куплені, бо з магазинних петля легко може зіскочити, а цей надійно захоплює. Щоб його тримати, треба пристосуватися і звикнути, бо на ньому немає ручки. Пальці від роботи не болять, лише той, який тримає нитку, можна так нашкрябати гачком, що й шкіра злазить, – продовжує Микола Козленко. – Мереживо для простирадла міг виплести за два тижні, а моя мама, наприклад, - за кілька днів. Своїх трьох доньок теж вчив в’язати. Навіть кожній зробив гачок.
Візерунки для рукоділля співрозмовник спочатку брав з газет та журналів, згодом почав фантазувати й сам. Зізнається, що найскладніше було виплітати зубчики, тому легше вив’язувати прошву на середину рушника. Майстер бережно дістає зі скрині вишиті вироби й показує мереживо українського рушника. Йому вже понад п’ятдесят років. Барвисті нитки на полотні навіть трохи втратили колір, а мереживо - наче щойно вив’язане. Воно не втрачає форми і при пранні.
Нахил до рукоділля у Миколи Козленка, мабуть, закладено ще з молоком матері. Чоловік уміє вишивати стіжком. Ще в четвертому класі його вишита носова хустинка потрапила на виставку в Полтаву. З дружиною Галиною Василівною виткали вже понад чотириста метрів ряднинок.
28 (213) 09/07/2009
Віта Коноваленко, фото автора
Акценти: кружева, вязание, крючки, нитка, рукоделие, мастер, полотно, узоры
