Сімейний раритет

На «парадній» стіні старих осель почесне місце часто займає велика дерев’яна скриня.

У родині Федора Герди з с. Бабичівка, що на Глобинщині, вже точно і не пригадають, скільки років старій скрині. Її дали на придане матері Федора Федоровича – Килині Капинос, якій вже виповнилось 96 років. А їй вона перейшла у спадок від матері Онисії Діденко. Звідки скриня взялась у тої – точної інформації немає.

Федір Герда забирає зі скрині букет осінніх хризантем і бережно відчиняє сімейну реліквію. Із скрині приємно пахне чебрецем і м’ятою. Кажуть, це для відлякування всіляких шкідників і для приємного аромату речей, які там зберігаються. А й справді, скриня не поточена жуками-шкідниками. У ній – виткані ряднинки, полотно та вишиті рушники. У куточку дбайливо складений пакуночок із пожовклими від часу сімейними фотокартками.

— Дуже цінуємо цю скриню, бо для нас це історія родоводу. Прибирати з кімнати її не збираємось. Скриня неважка. Мабуть, зроблена з липи чи верби. У давнину такі скрині робили із легких матеріалів, – каже співрозмовник. – Минуло вже понад сотню років, а вона не псується ні у холоді, ні в теплі.

Федір Герда каже, що мати Килина Капинос іноді переглядає вміст скрині, перебирає речі, а кожна таїть у собі певний спогад. Сьогодні це справді рідкість і неабияка цінність. Доторкнувшись до скрині, яка була зроблена більше ста років тому талановитим майстром, здається, що на мить переносишся у ті дні.

Посаг нареченої – завжди актуальний

Здавна на Полтавщині існував звичай: перш, ніж вийти заміж, дівчина має розжитися такою скринею. А потім заповнити її українськими рушниками для сватів та ряднинками. Словом, обзавестись посагом. За ним оцінювали здібності нареченої. Спостережливі люди дивилися, легко було нести ту скриню чи важко – тоді це означало, що там багато приданого.

Акценти: сундук, Глобинский район, традиции, обычаи, Полтавская область