Магія вінілу

У Крюківському районі Кременчука живе унікальна людина, яка зібрала в своєму невеличкому будиночку цілу колекцію раритетних вінілових платівок – понад 4 тис. Навряд чи в нашому місті хтось, окрім Георгія Михайловича Мусіятченка, може похвалитися такою добіркою.

Голові Міського товариства інвалідів Георгію Мусіятченку – 66 років, практично з раннього дитинства його захопленням стала музика. І не просто музика, а записи на старих вінілових платівках. Тоді, коли сучасність наступала на п’яти програвачам і платівкам, а люди закинули все це добро, у кращому випадку, на горище, Георгій Михайлович дбайливо збирав платівки. А зараз, у 2012 р., і кореспондент «КП» отримала можливість насолодитися неповторним звучанням старої платівки, такої чистої і теплої.

— Георгію Михайловичу, звідки у Вас таке чудове хобі?

— У моїх батьків був патефон. Я ще маленьким постійно слухав його і так захопився, що це стало моїм хобі практично на все життя. У мене платівки переважно 70-80-х рр. Але є і справжній раритет. Наприклад, одна з платівок, яку я дуже люблю, 1905 року випуску. Вона вже тріснула, але я її ніколи не викину, хоча вже навряд чи послухаю українські пісні, які на ній записані.

— В чому для Вас чарівність платівок?

— Розумієте, в житті кожного бувають складні часи. Є люди, які починають, наприклад, пиячити з горя. А я слухав музику. І ставало якось так легко на душі, приємно… І тоді в мене з’являлися сили для боротьби з негараздами. У 2000 р. я потрапив у ДТП, внаслідок чого залишився інвалідом. Я місяць у лікарні провів, а потім сили вижити і подолати ці труднощі мені дала моя музика.

— У Вас ціла колекція платівок «The Beatles». Ви полюбляєте музику цього гурту?

— Так. Це дуже гарна музика. А ще я люблю пісні Висоцького. І навіть можу похвалитися – у мене повна колекція платівок з його піснями.

—Потрібно якось по-особливому зберігати ці платівки?

— Взагалі-то, так. На жаль, я не маю такої можливості. Платівки потрібно, наприклад, зберігати вертикально, але так вони у моїй невеличкій шафі просто не помістяться. Ось і доводиться зберігати їх не зовсім правильно. Але я намагаюся тримати платівки в чистоті та не допускати сирості (лагідно і ніжно, немов найтонший кришталь, дістає платівку з футляра – авт.).

— Програвач у Вас теж якийсь особливий?

— Ні. Програвачу вже років 20. Він звичайний, але дуже якісний. Зі справжньою алмазною голкою, яка не шкрябає платівки. Я вважаю, що справжній якісний програвач – це набагато краще, ніж комп’ютер. Це навіть японці з їх розвиненими технологіями зрозуміли. Там і зараз продаються програвачі, які коштують набагато дорожче, ніж комп’ютер. А в нас у продажу програвачі вже навряд чи знайдеш. Хіба що в якихось магазинах антикваріату. Я завжди кажу: музика, записана на платівках, має душу. І це за жодні гроші не купиш.

— Не можу не погодитися.

— Ось послухайте романси Ізабелли Юр’євої. Це ж фантастично!

— Георгію Михайловичу, сучасні ді-джеї, в яких особливим шиком вважається грати музику на вінілі, колись до Вас зверталися?

— Ні. Але, якщо чесно, я дуже дорожу своєю колекцією вінілових платівок і навряд чи погоджуся комусь їх дати. Шкода, якщо бодай одна з цих платівок зіпсується від невмілого користування чи просто через байдуже ставлення. Послухайте романси на платівці. Чуєте, який звук. Він неначе живий, а оці шуми і шарудіння такі приємні для вуха. Я впевнений: платівки просто безсмертні. (Фото автора)

Платівки з архіву

Вінілові платівки стали вініловими лише в 50-х рр. ХХ ст. До цього вони були крихкими і часто билися – виготовляли їх спочатку з ебоніту, а потім – з композиційної маси на основі шелаку (воскоподібної речовини, що виробляється тропічними комахами). Згодом завдяки технічному прогресу диски стали робити з полівінілхлориду. Звідси і назва – вініл.

У СРСР монополістом з виробництва «вінілу» була фірма «Мелодія». На платівках випускалося все: пісні, гімни, марші, вірші, вистави, опери, літературні твори, казки і навіть доповіді вождів. Історія «Мелодії» закінчилася разом з розпадом Союзу. Остання вінілова платівка вийшла в Росії десь у 1995 р. Але точну дату зараз навряд чи хтось зможе назвати. Більш дешеві і мобільні носії витіснили платівки.

Акценти: виниловые пластинки, Кременчуг