Наше знайомство з молодою теличкою Рутою відбулося на десятий день після її народження. Рута – наче маленька дитинка, полюбляє гратися зі свинею, котра живе у сусідній загорожі, лащиться до господарів і з задоволенням, прицмокуючи, п’є молоко.
Незважаючи на свій 10-денний вік, Рута вже самостійна: її відлучили від мами – корови Малютки. Спочатку Рута трошки сумувала – по-своєму, по-телячому: лежить на свіжому сіні і дивиться на людей такими невеселими величезно-синіми очима.
Як і в усіх малюків, у котрих ріжуться зуби, Рута з насолодою «обгризає» трубу металевого верстата. Господиня Ніна Богданова з с. Погреби, що на Глобинщині, каже, що спостерігати за теличкою досить цікаво. Особливо, коли та просуває свій мокрий та вимазаний у молоці носик у загорожу до свині, з якою потоваришувала. Хоча спочатку Рута трохи лякалася поросячого рохкання.
Якщо Руту погладити по шиї, вона від задоволення прогинає спину, піднімає голову і намагається на знак вдячності лизнути руку шершавим рожевим язиком. До речі, шерсть у неї м’яка та ніжна і на дотик нагадує оксамит. А от позувати перед фотооб’єктивом Руті не дуже подобається, бо занадто рухлива і встояти на одному місці їй складно.
Із найдавніших часів до домашньої худоби в селах ставилися з великою пошаною. Ось і Рута виросте й у майбутньому стане годувальницею родини.
11 (248) 11/03/2010
Віта КОНОВАЛЕНКО, фото автора
Акценти: корова, телка, Погребы, домашние животные
