У давнину слов’яни вірили: якщо синиця стукає у вікно, слід чекати добрих звісток. Ця пташка смілива, вертлява і допитлива, а ще має чималий голосовий «репертуар» – існує близько 40 варіацій її цвірінчання.
— У нашому місті мешкають 5 видів осілих синиць та 1 вид зимуючих, – розповідає завідувач відділу природи Міського краєзнавчого музею Наталія Музиченко. – Найбільш поширені: синиця чорна та синиця велика. Чорна – найменша, її довжина від кінчика хвоста до дзьоба становить 11 см. Ця пташка має сіро-чорне оперення, живиться насінням хвойних дерев. Синицю велику можна впізнати за зеленою спинкою й сірим надхвістям. На її голові – чорна «шапочка», а крила й хвіст – блакитно-сірого кольору. Ця пташка полюбляє комашок, личинок, але у морози доводиться обходитися здебільшого насінням.
Якщо пощастить, то взимку в місті можна побачити й снігурів – пташок з червоним оперенням грудей. Снігурі легко переносять навіть люті морози. Це птахи тайгової зони, Північного Полісся. До Кременчука вони прилітають щозими. За словами Наталії Музиченко, снігурі збираються у невеликі зграйки, до 10-ти пташок. Самець яскравий: червоні груди, чорна «шапочка», а самка навпаки – непримітна, сірого кольору. Таке забарвлення маскує самок, бо вони мають захищати потомство, висиджуючи яйця. А тому зайва увага пташкам ні до чого.
8 (245) 18/02/2010
Анна Ліщук
Акценти: синицы, снегири, Кременчуг
