За вікном – мороз і сніг, а на підвіконні справжнє диво – ніжна оксамитова квітка з ледь відчутним, тонким ароматом. Назва її – фіалка узумбарська, або сенполія.
Фіалка – квітка шляхетного походження, своєю появою має завдячувати барону Вальтеру фон Сен-Полю, який у 1892 р. під час прогулянки звернув увагу на гарну рослину. Барон зібрав насіння й передав його ботаніку Герману Вендланду, а той вивів фіалку в окремий рід і назвав на честь «батька» – сенполією. Проте справжньою Батьківщиною квітки є гірські регіони Східної Африки, де вона росте біля водоспадів, на терасах рік, в умовах водяного пилу й туману.
— Фіалка може радувати своїм цвітінням близько 8-ми місяців на рік, до того ж, вона квітне взимку, – розповідає завідувач відділу природи Міського краєзнавчого музею Наталія Музиченко. – Під час масового цвітіння на одній рослині одночасно може бути 80-100 квіточок. Зараз виведено 1200 сортів сенполії, вони різняться за розміром, кольором, формою, забарвленням листя й квіточок.
Доглядати за фіалкою треба уважно й обережно, адже ця квітка досить примхлива. Вона любить кислий ґрунт, тому в горщик слід класти хвойні гілочки. Ставити рослину варто на західні, східні та північні вікна, бо вона боїться прямих сонячних променів. Бажана температура повітря: +18-20º С. Поливати сенполію треба помірно, теплою відстояною водою під корінь. Рослина не терпить обприскування.
5 (242) 28/01/2009
Анна ЛІЩУК
Акценти: фиалки, цветы, Кременчуг
