З давніх-давен святою святих сільської хати вважалися ікони, їх розміщували у «старшому куті». Ікони передавалися з покоління у покоління. Чимало сільських родин й сьогодні бережно ставляться до стародавніх реліквій.
Біля ікон вечеряли у ніч на Різдво, трапезували на Великдень, сюди саджали молодят після вінчання. За святі зображення клали цілюще зілля. 80-річна Ніна Литвиненко, яка мешкає на Глобинщині, показує нам святе зображення Ісуса Христа, яке дісталося їй у спадок від Олександри Дубини, дружини батькового брата. Жінці невідомо ні скільки років іконі, ні з якого металу зроблені розкішні грона винограду, що обрамляють образ. Лише дивується, що те оздоблення з часом аніскільки не потьмянішало і блищить, ніби щойно виготовлене талановитим майстром. У кутку хати висить велика ікона Божої Матері з немовлям. Вражає тонка техніка живопису. Навколо образу – саморобні різнокольорові квіти. Ніна Юхимівна робила їх сама з паперу. А от сусідські ікони прикрашають квіти з фольги, ці вироби ще давніші, проте матеріал з часом знову ж таки не потьмянів. Диво? Можливо.
Градизький священик каже, що таким іконам може бути 100-150 років. Зустрічаються образи минулого сторіччя, але їх мало. На думку святого отця, найбільшої шкоди тим зображенням може завдати волога, а не обрамлення. Квіти з фольги навколо ікон раніше були дуже популярні в українських селах. Такі прикраси були гарними і водночас дешевшими, ніж рідке золото. Потім з’явилися паперові та бархатисті квіти. Священик відкидає версію, що простір між зображенням і склом заповнювали якоюсь рідиною, аби ікона з роками не тьмяніла. Каже, що образи не настільки герметично закриті.
Фольга з’явилась у ХІХ ст., тоді ж її почали використовувати для оздоблення ікон. Матеріал був дуже дорогим і створював на образі гарні світлові відблиски. Відомо, що свого часу виготовлення ікон, оздоблених фольгою, було прибутковою справою. У царській Росії навіть існували дві великі фабрики з паровими двигунами, які виробляли фольгу. 46 (231) 12/11/2009
Віта Коноваленко, фото автора
Акценти: иконы, история, Глобинский район
