На переправі під Келебердою

Напередодні 70-х роковин початку Великої Вітчизняної війни кременчуцькі ветерани за сприяння Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніпра» побували на місці легендарної дніпровської переправи біля с. Келеберда.

Близько 50-ти сивочолих ветеранів – члени Міської ради ветеранів і Об’єднання ветеранів війни та військових конфліктів «Бойове братство», вирушили до Келеберди двома групами: автобусом та катером. На місці паромної переправи радянських воїнів у 1943 р. через Дніп­ро неподалік Комсомольська на річкові хвилі спустили вінок як символ незгладимої пам’яті про полеглих під час форсування Дніпра. У Келеберді ветерани поставили поминальні свічки за полеглих у роки війни в Свято-Преображенській церкві, яка височіє над дніпровськими хвилями, і поклали квіти до пам’ятного знака, встановленого на честь військових частин, що брали участь у визволенні села, та загиблих під час переправи через Дніпро.

Завершилася подорож поминальним обідом у сільському клубі, під час якого голова Об’єднання ветеранів війни та військових конфліктів «Бойове братство» Олег Фещенко від імені всіх ветеранів, які приїхали до Келеберди, висловив щиру вдячність Почесному Президенту Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніп­ра» Володимиру Матицину за постійну допомогу в проведенні заходів, спрямованих на вшанування пам’яті та подвигу радянських воїнів у роки Великої Вітчизняної війни.

Пам’ять жива

Старовинне козацьке село Келеберда, що розташоване нижче за течією Дніпра, одразу за Комсомольськом, восени 1943 р. стало свідком кривавих та героїчних подій. Саме тут радянська армія, прориваючи німецьку оборону, форсувала Дніпро. Як з’ясувалося пізніше, це була так звана удавана переправа, що мала на меті відволікти сили противника та забезпечити форсування Дніпра нашими військами в іншому місці. Проте для тисяч загиблих червоноармійців переправа під Келебердою стала останнім боєм.

Голова місцевої сільради Тетяна Марченко розповідає, що, за словами її бабусі, Дніпро в ті дні був червоним від солдатської крові. А останки загиблих солдатів селянські діти ще довго вивозили з берегів та дніпровських островів, щоб поховати у братській могилі, яку спорудили в самому центрі села. Їх було так багато, що вивезти всіх не мали змоги – більшість ховали прямо на місці загибелі.

За офіційними даними, на переправі під Келебердою загинуло 32 тис. радянських солдатів. Це не враховуючи тих, кого призивали польові військкомати одразу після звільнення населених пунктів.

Акценти:ВОВ, дедушки, бабушки, ветераны, память, погибшие, герои, козаки, Кременчуг