Міноборони не поспішає віддавати місту розформовані військові містечкаЗа радянських часів Кременчук був містом військових. Наразі з діючих частин залишився тільки артилерійський полк, його вояки ось вже кілька років, окрім фахової підготовки, ще й несуть службу з охорони розформованих об’єктів. На кількох гектарах землі гуляє вітер, будівлі руйнуються, але доля покинутих військових містечок залишається невизначеною через відсутність законодавчої процедури. Принаймні так відповідають високі армійські чини.
Місце старини та легендВійськовий шпиталь, що біля набережної у Придніпровському парку, ліквідували у 2005 р. Його споруди пам’ятають ще кавалеристів царської Росії. Головна будівля зведена у 1846-1852 рр. військовим архітектором Фарафонтьєвим, вона пережила Першу та Другу світові війни. А невеличка будівля колишньої шпитальної бібліотеки взагалі є найстарішою цегляною будівлею Кременчука. За даними Міського краєзнавчого музею, її споруджено у 1783-1787 рр. як «башню губернских присутственных мест». За часів роботи шпиталю військові дозволяли заходити до бібліотеки цивільним екскурсантам і з гордістю демонстрували рештки стовбура величезного дуба, що знаходилися всередині споруди. Казали, що той дуб був свідком приїзду до Кременчука Катерини ІІ, і начебто доторкнувшись до нього, варто загадати найпотаємніше бажання. Втім, місцеві краєзнавці зазначають, що то лише красива легенда.
А от планів щодо будівель шпиталю, дійсно, було чимало. Перед Міноборони клопотали міська рада та облдержадміністрація, споруду «приміряли» під онкодиспансер, гуртожиток політехнічного університету, міський Будинок суду, остання пропозиція – розташувати тут навчальні корпуси Кременчуцького військового ліцею. Втім, подейкують, що Міноборони вже продало об’єкт приватній структурі.
«Ми – артилеристи, а не охоронці!»Сергій Шкуратов, командир 107-го реактивно-артилерійського полку:
— Охорона розформованих військових об’єктів – це додаткове навантаження, яке забирає чимало сил та ресурсів. Близько 30% особового складу гарнізону задіяні в охороні розформованих об’єктів, ситуація не врегульовується вже кілька років.
Чужі тут не їздятьУ лісі біля с. Соснівка, де городяни полюбляють збирати гриби, розташована зона колишнього автопарку інженерно-саперної бригади. Наразі стороннім в’їзд до цього лісу закритий. Буквально на шлагбаум. Ключі ми знайшли у працівників кременчуцького лісництва, що розташоване ліворуч дороги. Від них почули і цікаву історію про несумлінних відпочивальників, які смітять, нищать та підпалюють ліс. Тож від гріха подалі довелося встановити шлагбаум.
Проте у нас була своя версія щодо закриття дороги і ми впевнилися у ній, щойно проїхали метрів зі 100 вперед. Увесь асфальт був укритий чорними слідами від шин, наче гальмували якісь шалені автівки. Та й розмітка «Старт» та «Фініш» не залишала сумнівів, що на дорозі, яка веде до військового об’єкта, наразі влаштовують автомобільні перегони, а шлагбаум – заслін від надто допитливих очей.
Територія колишньої інженерно-саперної бригади зустріла нас тужливою порожнечею. Безглуздою здалася проіржавіла табличка «Стій! Стріляють!» на воротах з колючого дроту. Ворота – навстіж, та й немає навколо ні душі. Аж з’явився якийсь солдат і роз’яснив, що за огорожу нас можуть пустити лише з дозволу керівництва гарнізону. «Гонщики вас не турбують?», – цікавимося. «Та ні. Нехай їздять, і ми іноді подивимося», – відповів вояк.
Об’єкт № 3Речові військові склади у Крюкові, біля повороту на дамбу й далі по вул. Республіканській, захищені від цивільного життя височенною огорожею, або редутами, висловлюючись мовою військових. На об’єктах – тиша, все вивезли, навіть вивіску з КПП знято.
Об’єкт № 4Речові склади поблизу військкомату більше схожі на довжелезний цегляний сарай. Утім, земля під цим «сараєм» наразі дуже дорого коштує. Центр міста. Склади – теж у переліку військового майна на відчуження, але поки цього не сталося, Полтавська КЕЧ знайшла застосування приміщенню – здає його в оренду.
23 (208) 04/06/2009
| Інна Ніколаєнко |
