Рятувальники зламалися

Кременчуцька рятувально-водолазна станція тріщить по всіх швах. Дебаркадер, на якому, власне, вона розташовується, помітно нахилився до води, а нещодавно й поготів – зламався по всій довжині.

Тепер і ніс, і корма дебаркадера сумно дивляться вниз, а крівля внаслідок зламу розійшлася. Проект будівництва нової станції, розроблений 4 роки тому, припадає пилом на полиці у кабінеті начальника.

Начальник рятувально-водолазної станції Василь Білоус прогнозує, що дебаркадер, а з ним і приміщення станції, проживуть ще максимум 5 років. Торік з бюджету на ремонт приміщення виділяли 4 тис. грн. Але локальний «марафет» не дає потрібного ефекту. Одне ремонтують, інше стає непридатним.

— Я вважаю, що у подальшому викидати кошти на подібні ремонти просто недоцільно, – говорить Василь Білоус. – Ми відремонтували покрівлю в одному місці, в іншому вона вже тріщить і протікає.

Міська влада, наче прочитавши думки, не дала на 2011-й рік рятувальникам ані гривні.

Чотири роки тому з бюджету було виділено 50 тис. грн для створення проекту нового 2-поверхового приміщення рятувально-водолазної станції на березі Дніпра. Вартість об’єкта на той час, згідно з кошторисом, становила трохи більше 1 млн грн. За словами Василя Білоуса, працівники станції згодні переїхати й у простіше приміщення, збудоване за принципом швидкомонтованих будівель. Проте ані простого, ані «складного» нового приміщення в цьому році рятувальники не дочекаються. Нова влада дала чітке розпорядження – спочатку завершити всі розпочаті у місті будівництва, а потім вже братися за нові. Звісно, жодних термінів.

О цій зимовій порі на рятувальній станції дуже холодно, пічкою обігрівають приміщення для чергових, тепле повітря від печі підвели й до бухгалтерії. Ходити по нахиленому дебаркадеру незручно, можна впасти. Проте цим хлопцям до небезпеки не звикати. Василь Білоус каже, що працювати готові й оснащення, придбаного минулими роками, вистачить для того, щоб на Водохреще та в інші дні якісно виконувати свою роботу.

Плавуча історія

Корпус дебаркадера, на якому розташована рятувально-водолазна станція – це корпус колишнього буксира «Комсомолець», що був побудований у 1952 р. У 1968 р. дебаркадер переоблаштували на рятувальну станцію. Спочатку він стояв на воді. В його трюмах розміщувались побутові та складські приміщення. На поверхні знаходились лише кімнати для газового обладнання та чергових. З часом корпус дав течу, тож було прийняте рішення зсунути дебаркадер на берег.

Акценти: спасательно-водолазная станция, Кременчуг