Скульптура «Щука з Кременчука» вже почала обростати повір’ями та легендами. Кажуть, якщо загадати бажання, покласти руку Щуці до рота і трохи потерти їй язика, воно обов’язково здійсниться. Перевірити так це чи ні, мали змогу 29 липня всі запрошені на урочисте відкриття нової міської скульптури.
У травні 2008 р. «Кременчуцька Панорама» за підтримки міського голови Миколи Глухова оголосила конкурс на найцікавішу ідею, яку в подальшому можна було б відтворити у металі. Здавалося б, фантастика – але від задуму до його втілення минуло трохи більше року! Проект підтримав Почесний громадянин міста, Почесний Президент Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніпра» Володимир Матицин. За фінансового сприяння Фонду було виконано проект, а згодом – і пам’ятник, руками кременчуцького скульптора Володимира Максименка.
— Я завжди кажу, що працюю і працюватиму для того, щоб повернути Кременчуку славу передового зеленого та гарного міста. Набережна завжди вважалася окрасою нашого міста. Тут люблять проводити час усі кременчужани, сюди приходять іноземні туристи. Для них Щука стане ще одним приємним спогадом про Кременчук. Всеукраїнський благодійний фонд «Джерело Дніпра» підтримав цей проект, адже він – один з тих, що додають презентабельності Кременчуку. Хотілося б, щоб наш приклад став взірцем для нащадків так само працювати на благо рідного міста, – висловив сподівання Володимир Матицин.
Мер міста Микола Глухов і сам, здається, був приємно здивований, як швидко ідея створити міську скульптуру стала реальністю.
— Я дуже вдячний Президентові Фонду «Джерело Дніпра» Володимиру Матицину, який взяв на себе фінансування проекту. Також дякую газеті «Кременчуцька Панорама» за те, що вона провела конкурс серед городян. Тепер Кременчук має унікальний пам’ятник – «Щуку з Кременчука». І приємно, що її створення об’єднує нас усіх, – зазначив міський голова.
Щука насправді є народним символом. Адже обирали прикрасу для міста самі кременчужани. Люди дуже жваво відгукнулися на заклик взяти участь у конкурсі на нову міську скульптуру: надсилали свої варіанти того, що ж саме має бути втілене у металі. Були пропозиції створити пам’ятник Колесу, Кременчуцькій махорці, Чумацькому шляху тощо. Але найбільше прихильників виявилося у Щуки, оспіваній у віршах Тараса Шевченка.
Ну, як вам Щука?
Тетяна:
— Навіть не очікувала потрапити на відкриття скульптури, просто гуляла парком. І тут раптом таке. Прикольна така Щука, мені подобається. Я подібного пам’ятника ще ніколи не бачила. Навіть вже бажання загадала, у неї в роті – щось на кшталт язика.
Тарас:
— Весела така Щука. Я читав у газеті про початок конкурсу, але не думав, що так швидко і скульптуру зроблять. Цікаво, все ж таки хто написав про ту «Щуку з Кременчука»? Кажуть, що Шевченко.
Наталка:
— У місті дуже не вистачало чогось такого веселого і водночас символічного. Було у парку Яйце, ніяк не могли збагнути, до чого воно. А всі біля нього фотографувалися. Тепер же у домашній колекції городян буде фото зі Щукою.
31 (216) 30/07/2009
Олена УСКОВА, фото Олександра МАКСИМЕНКА
Акценти: Щука, Кременчуг, скульптура, Тарас Шевченко, Владимир Матыцин
