З нагоди 65-ї річниці Перемоги над фашизмом у Кременчуці відбулася науково-практична конференція, присвячена подіям 1939-1945 рр. Виступи доповідачів доповнили унікальні кадри німецької та радянської кінохронік.
— 22 червня 1941 р. у Кременчуці на Соборній площі (наразі – пл. Перемоги) відбувся загальноміський мітинг, упродовж перших 2-х місяців війни на фронт було мобілізовано 6200 кременчужан, близько 3000 написали заяви про відправлення їх добровольцями, – так розпочала свою стислу, побудовану на історичних фактах, доповідь науковий співробітник Міського краєзнавчого музею Лідія Гришко. Аудиторія – працівники заводу «Ампер» та підприємства «УТОС», дізналися, що саме у Кременчуці була сформована перша в Україні дивізія народного ополчення. Формування сталося на початку липня, а вже за місяць ополченці – цивільне населення, яке не підлягало призову в армію, озброєні пляшками з запалювальною сумішшю, гвинтівками та кількома кулеметами, зустріли ворога на рубежі «Деївська гора – Гостра могила». У ніч з 5 на 6 серпня 1941 р. тут відбувся перший бій. Ополченцям вдалося не лише затримати німецькі війська, а й відкинути їх на 10 км назад. Проте за 3 дні кровопролитних боїв підпільники змушені були залишити Крюків і відступити до Лівобережжя, понад 2000 захисників загинули. У пам’ять про їхній подвиг на г. Гостра могила споруджено обеліск. Оборона міста тривала місяць, 8 вересня німці увірвалися до Кременчука.
Лідія Гришко розповіла про кременчуцьких підпільників, чимало з яких віддали свої життя під час боротьби з ворогом. Їхніми іменами сьогодні названі вулиці міста – Людмила Корабліна, Григорій Петько, лейтенант Дніпров (Іван Харченко) та інші. Всього на фронтах загинули понад 7000 кременчужан.
— Подвиг на війні здійснював солдат, якого призвали, дали в руки гвинтівку, надягли форму і наказали йти в бій. Подвиг солдата безсмертний, – наголосив наступний доповідач конференції, керівник Кременчуцької міської організації партії «Сильна Україна» Олександр Козенко. Він звернув увагу присутніх на ситуацію, що склалась у світі й, зокрема, між СРСР та Німеччиною у період 1939-1941 рр., підкресливши, що ті події в історичних монографіях, навчальних загальноосвітніх програмах висвітлюються здебільшого тенденціозно та своєрідно. Відповідь на запитання: «Чому в перші дні війни СРСР зазнав нищівної поразки, втративши 70% своєї армії?», Олександр Козенко намагався знайти в матеріалах сучасних істориків.
— Останнім часом я вивчаю дослідження відомого російського історика, історика нової хвилі Марка Солоніна, який вибудовує свою концепцію на незаангажованій історичній думці, та праці інших істориків СНД. Вони тривалий час працювали в архівах, з матеріалами, що не увійшли до історичних довідників, з ветеранами обох армій, з архівами німецьких воєначальників, – зазначив Олександр Козенко. – Оцінюючи історію, треба відокремлювати подвиг солдата від політики, від стратегічних планів керівництва СРСР, західної демократії та фашистської Німеччини.
Наведена інформація й факти були маловідомі широкому загалу, тож доповідь Олександра Козенка викликала інтерес учасників конференції. Кожен мав змогу поставити запитання та висловити власну думку щодо тих подій.
19 (256) 06/05/2010
Інна ДАНИЛОВА
Акценти: Великая Отечественная война, Кременчуг
