Напередодні великого свята учні 7-Г класу зустрілися із ветераном 9-ї ГПДД, членом музейної ради нашої школи, визволителем Полтавщини Дорошенком Миколою Івановичем.
На фронт він пішов добровольцем і разом зі своїм сталевим другом (танком) дійшов до Берліна. Багато хвилюючих історій переповів Микола Іванович учням: брав участь у битві на Курській дузі, форсував Дніпро, звільняв Кременчук, був учасником Яссько-Кишинівської операції, штурмував Кенігсберг, мчав вулицями Берліна.
Але найбільше запам’ятався сивочолому ветерану морозяний ранок 1943 року, коли він діставав свій потоплений танк.
«Було це під Смоленськом, - пригадує Микола Іванович. – Мчали ми на повній швидкості і не помітили, що за валом болото. Так туди і втрапили. Потонуло кілька танків, а на вулиці зима, мороз. Мене, як наймолодшого, змазують солідолом, прив’язують, і троє бійців утримують мене за трос. Я пірнув під воду, прив’язав танк, витягли № 150-й, а мій танк № 127-й. Я тоді був молодий, гарячий, тому ні хвилини не роздумуючи, знову пірнув під воду для того, щоб врятувати свого залізного друга. Дістав свій танк. Мене витягли, розтерли, переодягли, і я відразу кинувся доганяти свою частину. Мене переповнює гордість за мій Т-34 № 127, який установлений навічно на території краєзнавчого музею в м. Тагіл».
Дорошенко М. І. – кавалер багатьох орденів та медалей. Перша його нагорода «Орден Вітчизняної війни І ступеня» - за Прохорівку, «Орден Вітчизняної війни ІV ступеня» - за взяття Полтави, «Орден Червоної Зірки» - за Берлін.
В ті страшні воєнні роки люди ціною власного життя відвойовували мир і спокій, подарували можливість жити в добрі і щасті усім наступним поколінням. Нехай їхня мужність буде прикладом для кожного з нас!
Прийміть, шановні ветерани, наші вітання, найщиріші побажання здоров’я, щастя і благополуччя. Щоб від життя ви мали лиш удачі, повагу й шану – від людей.
Петренко Тетяна
7-Г клас ЗОШ № 8
