Коли до редакції газети „Панорама” завітав 85-річний Василь Якович Олійник, ми навіть не сподівалися, що почуємо таку дивовижну історію. Здається, що подій із його життя вистачило б для цікавих біографій кількох людей, але все це трапилося саме з ним: пройшов війну до Берліна, після Перемоги зробив військову і наукову кар’єру, об’їздив Радянський Союз від Туркменії до Північного моря, а потім ще й захистив дисертацію з філософії.
Але давайте по порядку.
Василь Якович народився в Одесі. Коли починалася війна, він закінчив лише 8-ий клас. На фронт узяли його батька, і на жаль, невдовзі родина втратила годувальника.
У 17 років юного Васю призвали на фронт і направили в Дагестан на навчання. Усього 3 тижні готували молодих бійців, у першому ж бою багато із них загинуло, а Василь отримав поранення.
Після госпіталю воював, дійшов аж до Берліна і в 20 років вже був командиром артилерійської установки.
Після війни закінчив Ленінградське артилерійське училище, але на цьому не зупинився. Василь Якович вступив до московського інституту іноземних мов та здобув кваліфікацію військового перекладача. А потім закінчив ще й військову академію.
Високоосвічений офіцер служив в Туркменії, Азербайджані, в Казахстані, в Росії (Кіров та Калінінград), а потім переїхав до України. У Кременчуці заслужений ветеран ще понад 20 років викладав англійську мову та філософію в Кременчуцькому політехнічному інституті.
